SadSvit, Sad Novelist - Тління текст пісні (lyrics)

Я знову палаю розчинюсь у попіл
Я знову згораю вдаю, що так добре
В мені крихта жалю в мені і ні в кому
Я знову згораю в безодні вже вкотре

Либонь так потрібно чути тишу в криці дужім
Сонце в хмарах розглядати
Та стрибати крізь калюжі
Крізь печаль, журбу і смуток
І долати всмішку в людях
Марнувати страх довкола
Марнувати свою сутність
Я жахтію навіть в зливу й злива у мені бушує
І гублюся поміж вітру легіт в розумі панує
Лють черпає вдосталь сили я вдаю свою потіху
Серед усмішок тендітних
Я не дам собі зітліти

Тільки не в попіл знову
Тільки не в попіл знову
Тільки не в попіл знову
Тільки не в попіл знову
Кинувся в плач нарешті лине тужба довкола
Я спломенію кволо тільки не в попіл знову

Час, де лиш я відчуваю
Я жахтію навіть в зливу й злива у мені бушує
І гублюся поміж вітру легіт в розумі панує
Лють черпає вдосталь сили я вдаю свою потіху
Серед усмішок тендітних
Я не дам собі зітліти

Я лиш хотів сказати, як
Пахкотять мої уста в цілунку
Я б залишив безумства тобі
Але в кіпоті цілком я втону

Тільки не в попіл знову
Тільки не в попіл знову
Тільки не в попіл знову
Тільки не в попіл знову
Кинувся в плач нарешті лине тужба довкола
Я спломенію кволо тільки не в попіл знову

Метушня у голові та натовп
Змушує стуляти вуха я сьогодні не засну
Бо буду чути денний смуток
Метушня у голові та натовп
Змушує стуляти вуха я сьогодні не засну
Бо буду чути денний смуток