Артем Лоік - Початок текст песни

Не знаю з чого почати
Пишу, тому що не можу
Мовчати і далі по чатам
А тому перо — це заточений ножик
Який мокає чорнило
З яким я тягнусь і читаю під стукіт
Овалу, і поки по сайтам чорнили
Мене я дістав до самої суті!
Де не надумані панчі
Де не підвязані рими!
Де я не раб і не пан чи
Хтось іще там на суспільній драбині
А просто людина зі слухом
Який чує слово, а не лише ноти
Вибач, що вийшло так сухо
Але піді мною ніколи не мокло!
Я знову про себе, — fuck off!
А чому я мушу читати про когось?
— Де Лоїк? — Кричав ваш Фагот
Він там, де не буде "Танка на майдані Конго"!
Він там, де не буде відносних
Ваши ужимок і ваших гримасок
Пройшли ті часи дев’яностих
Коли я був в захваті від — німої гри "Масок"!
Пройшли ті часи, коли вчив вас і радив
Коли сліпо бився на баттлах
Не знаю хто я, напевно ваш прадід
Якщо Гіга ваш батя
Лишаю позаду
Всі свої випади і йду до Цербера
Вчився писати
Шукаючи крайнього, але весь час
Він кричав мені з дзеркала
Альбом за альбомом
Все глибше пірнаю
В свою підсвідомість
В свою ненормальність
Де я зневажаю суспільну реальність
Яку я вважаю зенітом ілюзій!
Я в римах свій край ніс, де крайність —
Єдиний мій спосіб потрапити в лузу!
І сховатись від кию назавжди
В руках тих, хто грає тобою і мною
А всі свої "перли", що нажив
Тобі віддаю і вертаюсь до себе на дно я
Шукати нові
Але вони такі непомітні
І чую, наступного разу мені
Не вистачить слів, точніше — повітря
А тому пишу, як в останнє
Моє послання — повстання!
Тим хто стойть не по стайням
I тим хто не вмер живучи по квартирам, по спальням
І це моє інтро
Розганяє альбом мій неначе вітром!
Я зламав свою душу для вас, —
Ось чому вам розкажуть, що Лоїк — відкритий
Де танцюють в намисті, за кісточку в мисці
З пустими словами по чартам —
Я знову кружляю на місці
I не знаю з чого почати
Щоб не вилитіть по ночі
Пустим звуком з вікон
А тому все повільніше і все змістовніше
З віком