СХОЖА, Chekson - Жовтий Князь текст пісні (lyrics)
Настя Схожа [Україна, Київ]
Чексон [Max Perepelitsa]
[СХОЖА, Chekson - Жовтий Князь текст пісні lyrics]
Дуже приємно, - князь
Челядь, ну що тут у вас
Все норм? Тоді ось мій наказ:
Худобу і жрачку - все напоказ
Десь раз у сто років
Чутно його крики і чутно його кроки
Чутно як своїми щелепами всюди риє поки
Ти або тікаєш з хати або падаєш від дотику
Я бачив все це у розтині
В багряно-жовтому розчині
З ним завжди ті що непрошені
З долини тих що непрощені
Насіння ще непророщене
Попід хатами покошеними
Для них як докази злочинів
Хтось здався швидко а хтось ще ні
Ой, чому в жовтім полі верба рясно плаче
Ой, якби верби сльози були б на удачу
Ой, чому в жовтім полі
З жовтими очима мов приречені
Не шукали шлях по крихтам від печива
Шукали проти вітру і течії
Та не додолу падали плечі
Як жертовна чаша повна німої кривди
Важить більше ніж ті крихти
На терезах біля лиха
Жовті очі стали німі на сльози
Та тільки в жовтім полі
Верби лиш плачуть досі
А хтось все живе і живе як князьок на перині
Жере і жере поки десь попідтинню
Дрібний середняк добуває лічинок
І вже жовчю ригає бо воно ж і не дивно
Біля княжих покоїв так бути повинно -
По собачим законам усе покоління
Поскидають в яри, навіть не в домовини
Тупо лінь заривати - саме якось згине
Гнілі буряки - то делікатес
В меню і ховрашатина є навіть десь
Юшка с горобцями або без -
Це від шефа комплімент наче буябес
Володарюють як змії, їсти не смієш
Поки князь не кине щось як канібало-свиням
Хтось у полі гне спину поки голод не спине
І не змусить батька передати естафету сину
Ой, чому в жовтім полі верба рясно плаче
Ой, якби верби сльози були б на удачу
Ой, чому в жовтім полі верба рясно плаче
Верба рясно плаче
Ой, якби верби сльози були б на удачу
Були б на удачу
Челядь, ну що тут у вас
Все норм? Тоді ось мій наказ:
Худобу і жрачку - все напоказ
Десь раз у сто років
Чутно його крики і чутно його кроки
Чутно як своїми щелепами всюди риє поки
Ти або тікаєш з хати або падаєш від дотику
Я бачив все це у розтині
В багряно-жовтому розчині
З ним завжди ті що непрошені
З долини тих що непрощені
Насіння ще непророщене
Попід хатами покошеними
Для них як докази злочинів
Хтось здався швидко а хтось ще ні
Ой, чому в жовтім полі верба рясно плаче
Ой, якби верби сльози були б на удачу
Ой, чому в жовтім полі
З жовтими очима мов приречені
Не шукали шлях по крихтам від печива
Шукали проти вітру і течії
Та не додолу падали плечі
Як жертовна чаша повна німої кривди
Важить більше ніж ті крихти
На терезах біля лиха
Жовті очі стали німі на сльози
Та тільки в жовтім полі
Верби лиш плачуть досі
А хтось все живе і живе як князьок на перині
Жере і жере поки десь попідтинню
Дрібний середняк добуває лічинок
І вже жовчю ригає бо воно ж і не дивно
Біля княжих покоїв так бути повинно -
По собачим законам усе покоління
Поскидають в яри, навіть не в домовини
Тупо лінь заривати - саме якось згине
Гнілі буряки - то делікатес
В меню і ховрашатина є навіть десь
Юшка с горобцями або без -
Це від шефа комплімент наче буябес
Володарюють як змії, їсти не смієш
Поки князь не кине щось як канібало-свиням
Хтось у полі гне спину поки голод не спине
І не змусить батька передати естафету сину
Ой, чому в жовтім полі верба рясно плаче
Ой, якби верби сльози були б на удачу
Ой, чому в жовтім полі верба рясно плаче
Верба рясно плаче
Ой, якби верби сльози були б на удачу
Були б на удачу