Гоня - Мультивсесвіт текст пісні (lyrics)
Ігор Гутник [Gonya, Ванпанчмен] Львів, Україна [Глава 94]
[Гоня - Мультивсесвіт текст пісні lyrics]
Воу-воу-воу, воу-воу-воу
Воу-воу-воу (воу-воу-воу)
Ми тут не самі (не самі)
В пам'яті занесені (занесені)
Ми тут не самі (ми тут не самі)
Ми тут не самі в пам’яті занесені
Ми тут не самі (ми тут не самі)
Ми тут не самі в пам'яті занесені
Небо нам не дасть тепла, сонця майже нема
Тінь сідала біля нас, зсунься — вона жива
Я натискав на плей мінялись пори року
Вибори, хардкор мій випускали пори року
Я втікав від себе сам, про це писав
Про це з воза шукати: куди поділись небеса?
Паранормальний світ, де ранок ранить зір
Я викрадав тепло у лам, ховав у рани сніг, є
Та не додому ми йшли, ми покидали наш дім
Епіцентр подій, нам покидали вожді
Ми перетнемо море, перетнемо океан
Шукали щастя в людях, але там його нема
Час все біжить, а ми біднішими не стали
В тому нічого такого - ми поснідаєм глистами
Встанемо з диванів, містами та не самі
Нас називатимуть так: «Останні та незламні»
Далі поставимо лезо, підемо по ньому босими
Наскільки вистачить людей, напевно до зими
Цікаво: чи залишаться для нас сидячі місця?
Втомились наші ноги, втомились і серця
Ми тут не самі (ми тут не самі)
Ми тут не самі в пам’яті занесені
Ми тут не самі (ми тут не самі)
Ми тут не самі в пам'яті занесені
Воу-воу-воу (воу-воу-воу)
Ми тут не самі (не самі)
В пам'яті занесені (занесені)
Ми тут не самі (ми тут не самі)
Ми тут не самі в пам’яті занесені
Ми тут не самі (ми тут не самі)
Ми тут не самі в пам'яті занесені
Небо нам не дасть тепла, сонця майже нема
Тінь сідала біля нас, зсунься — вона жива
Я натискав на плей мінялись пори року
Вибори, хардкор мій випускали пори року
Я втікав від себе сам, про це писав
Про це з воза шукати: куди поділись небеса?
Паранормальний світ, де ранок ранить зір
Я викрадав тепло у лам, ховав у рани сніг, є
Та не додому ми йшли, ми покидали наш дім
Епіцентр подій, нам покидали вожді
Ми перетнемо море, перетнемо океан
Шукали щастя в людях, але там його нема
Час все біжить, а ми біднішими не стали
В тому нічого такого - ми поснідаєм глистами
Встанемо з диванів, містами та не самі
Нас називатимуть так: «Останні та незламні»
Далі поставимо лезо, підемо по ньому босими
Наскільки вистачить людей, напевно до зими
Цікаво: чи залишаться для нас сидячі місця?
Втомились наші ноги, втомились і серця
Ми тут не самі (ми тут не самі)
Ми тут не самі в пам’яті занесені
Ми тут не самі (ми тут не самі)
Ми тут не самі в пам'яті занесені