Марія Бурмака - Каменярі текст пісні (lyrics)
Maria Burmaka [Харків/Київ, Україна]
Автор вірша: Іван Франко
[Марія Бурмака - Каменярі текст пісні lyrics]
Я бачив дивний сон - немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина
І я, прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою
А далі тисячі таких самих, як я
У кождого чоло життя і жаль порили
І в оці кождого горить любові жар
І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили
І плечі кождого додолу ся схилили
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар
У кождого в руках тяжкий залізний молот
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
«Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод
Бо вам призначено скалу сесю розбить»
Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий
Так наші молоти гриміли раз у раз
І п’ядь за п’ядею ми місця здобували
Хоч не одного там калічили ті скали
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас
І кождий з нас те знав, що слави нам не буде
Ні пам’яті в людей за сей кривавий труд
Що аж тоді підуть по сій дорозі люди
Як ми проб’єм її та вирівняєм всюди
Як наші кості тут під нею зогниють
Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
Святою думкою, а молоти в руках
Нехай прокляті ми і світом позабуті!
Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі
І щастя всіх прийде по наших аж кістках
Я бачив дивний сон - немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина
Безмірна, та пуста, і дика площина
І я, прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою
А далі тисячі таких самих, як я
У кождого чоло життя і жаль порили
І в оці кождого горить любові жар
І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили
І плечі кождого додолу ся схилили
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар
У кождого в руках тяжкий залізний молот
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
«Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод
Бо вам призначено скалу сесю розбить»
Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий
Так наші молоти гриміли раз у раз
І п’ядь за п’ядею ми місця здобували
Хоч не одного там калічили ті скали
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас
І кождий з нас те знав, що слави нам не буде
Ні пам’яті в людей за сей кривавий труд
Що аж тоді підуть по сій дорозі люди
Як ми проб’єм її та вирівняєм всюди
Як наші кості тут під нею зогниють
Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
Святою думкою, а молоти в руках
Нехай прокляті ми і світом позабуті!
Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі
І щастя всіх прийде по наших аж кістках
Я бачив дивний сон - немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина