Один в Каное - Ікони (Шістдесятникам) текст пісні (lyrics)

3 березня 2018 року я вперше почула на концерті "Один в каное" пісню «Ікони» (Шістдесятникам), яку вони присвятили людям, що творили мистецтво та боролися за громадянські права в Україні у 1960-х роках. 

Пісня мене дуже вразила і надовго засіла у голові. Ще того ж вечора, повернувшись додому, я стала перечитувати улюблені поезії у томику Симоненка, а потім - дивитись про нього документальний фільм, у якому серед інших дисидентів згадували ім‘я Алли Горськоі. Ім‘я Алли Горськоі здалось мені знайомим, але я про неї точно нічого не знала. Залізши у простори інтернету, тієї ж ночі я зрозуміла, звідки таке відоме мені її ім‘я-щодня я веду доньку в дитсадок на Терещенківській, і в одному із будинків цієї вулиці колись жила Алла Горська, про що говорить меморіальна дошка на будівлі. Дошку цю я бачила не раз, але вона настільки не надихаюча, що я так ніколи і не цікавилась художницею. Наступні місяці я читала про Аллу Горську багато, дивилась фільми, читала збірку її листів/переписки із рідними, друзями, побратимами за думкою, які відкрили мені надзвичайну силу цієї жінки, важливість її постаті у житті української інтелігенції 1960-х, Клубу Творчої молоді та постаті її як мисткині. Багато разів я поривалась написати пост про Аллу Горську, але щось мене стримувало.

7 вересня я знову була на концерті "Один в каное", де подруги-колеги допомогли мені реалізувати невеличкий задум для вшанування пам‘яті шістдесятників, піднявши догори плакати з їх портретами та цитатами з їх слів під час виконання гуртом пісні «Ікони». Мені дуже хотілося це зробити, і я дуже вдячна: Liubov Priadko, Alina Zapara, Viktoria Kryshtal та Iryna Kryvenko за те, що ви, дівчата, мене підтримали. Можливо комусь імена з плакатів нагадали про великих цього народу, комусь, може, захочеться прочитати про них більше і повірити у власні сили. А мені - так точно захочеться про них написати - хоча написано про них немало, але вони варті того, щоб писати про них ще.

Небо нам свідком, саме в той момент, коли ми піднялись зі своїх місць, тримаючи у руках плакати з портретами Юрія Іллєнка, Василя Симоненка, Івана Світличного, В‘ячеслава Чорновола та Алли Горськоі, з неба почав падати дощ, і припинився одразу після закінчення цієї пісні. Ніщо не зникає, енергія переміщається з матерії в дух, з духом-поза межі часу. Я впевнена, що нас почули і побачили ті, кому цю пісню присвятили прекрасні "Один в каное". Чекайте постів про великих людей, про яких мало знають. Дякую вам, шістдесятники.