Один в Каное - Пам'яті мало текст пісні (lyrics)
Один в Каное [Ірина Швайдак, Устим Похмурський, Ігор Дзіковський] Львів, Україна
Кожний народ любить свою музику... Але вона,немов птах, має летіти високо і далеко!
[Один в Каное - Пам'яті мало текст пісні lyrics]
Люди бетонно-задумані, люди не мають матерії
Свої сувої нервів кутаю в довгі халати
Темні суворі меблі, світлі пусті палати
Білим усе, білим, світла додай як слід
Я маю на світло право, лишу на світлі слід
Пам'яті мало, шось тут було
Я знала, але забула
Пам'яті мало, шось тут було
Я знала, але забула
Я опускаюсь у товщу, я відчуваю тягу
Я додаю "тощо", а не розтягую
Знаєш, я стукала-стукала -
Ти такий ватяний-ватяний
Твої поламані ребра не розуміють натяку
Мою останню віру топчуть стерильні бахіли
Ти опускаєш руки, я піднімаю архіви
Пам'яті мало, шось тут було
Я знала, але забула
Пам'яті мало, шось тут було
Я знала, але забула
Я дуже люблю творчість Ірини, слухав їх ще коли Один в каное вперше засвітилися на каналі "Жівяком", це пронизливі дуже живі тексти. Ось так треба вчити любити українське! Просто закохався в їхню музику. Напевно схожий ефект був колись давно при знайомстві з одеською групою Fleur.
30 років Незалежності не пройшли даремно. З'явилося нове покоління вільних і творчих людей. Це цвіт нації. Ірина - яскрава представниця нових українців.
Це правило - завжди бути собою - це моє, це головна, або одна з головных цінностей для кожної людини, особливо для нашої нації, зараженої трьохсот-літнього з гаком приниження, що в'їлось в підсвідомість, і потребує постійної внутрішньої роботи душі. Ця робота - "вичавлення з себе раба по краплі", за краплею - дає, час від часу, величезну насолоду, яка раптом піднімається неочікувано з глибин душі і несе оце почуття внутрішнього комфорту і великого спокою. Нащастя Ірина з командою продовжують творити справжнє правдиве мистецтво. Кожен хто знайомий з піснями Ірини не має сумнівів у глибині та щирості її особистості. Ось вона ексклюзивність і унікальність справжньої української культури! Люмпен завжди буде тягнутися до різних там Моргенштейнів, це їхня музика, проста і зрозуміла. А щось вишуканіше, краще з художньої точки зору їх відлякує, головка бо-бо від неї, бо треба слухати і вслухатися в слова та музику.