RIZUPS - Мінімізуєм думку текст песни
Різапс [Назар-Хайдар Хассан "ХАС" та Мар'ян Сакалюк "Марік"] Львів, Україна
[RIZUPS - Мінімізуєм думку текст песни]
Ми з пам’яті своєї стерли чорно-білі знімки
Беремо в руки гумку і мінімізуєм думку
Ми пів землі пройшли лише мізерними кроками
Над нами чорні хмари та вони лише плакали.
Тоді коли ми падали нам підставляли крісло
Нам було брудно й тісно та все одно ми там зависли
І знову краплі падали на наші долоні
Та це лиш чужі сльози на яскравому фоні.
А ми сиділи разом у маленькому дворику
І запускали по венах ми свою лірику
Не вигадали ровер не відкрили Америку
І пам’ятали лиш холодні фрази істерика.
А ми сиділи разом у маленькому дворику
І запускали по венах ми свою лірику
Не вигадали ровер не відкрили Америку
І пам’ятали лиш холодні фрази істерика.
По серед темної кімнати ми вже не знайдемо ліки
Щоб не злитись від самотності довіку повіки
І рік за роком ми іншим передаємо гени
Зовні ми живі, а в середині манекени.
Ми віддані системі, наші цілеспрямовані
Й пронизливими поглядами незаплямовані
І ми всі свої рани кладемо в бездонну сумку
По великому рахунку мінімізуєм думку.
А ми сиділи разом у маленькому дворику
І запускали по венах ми свою лірику
Не вигадали ровер не відкрили Америку
І пам’ятали лиш холодні фрази істерика.
А ми сиділи разом у маленькому дворику
І запускали по венах ми свою лірику
Не вигадали ровер не відкрили Америку
І пам’ятали лиш холодні фрази істерика.
Хвора агресія породжує репресії
Де кожен з нас готовий вмерти від депресії
І хворі скептики малюють цю сіру палітру
Бо це не початок, а лиш малі білі субтитри.
А ми живемо в ції нашій оселі зла
Де нам знову світить сонце й поселилась темнота
В сезонних снах, крізь біль, ви далі плачите
Все пошатнулось та і злішим, як бачите.
А ми сиділи разом у маленькому дворику
І запускали по венах ми свою лірику
Не вигадали ровер не відкрили Америку
І пам’ятали лиш холодні фрази істерика.
А ми сиділи разом у маленькому дворику
І запускали по венах ми свою лірику
Не вигадали ровер не відкрили Америку
І пам’ятали лиш холодні фрази істерика
Беремо в руки гумку і мінімізуєм думку
Ми пів землі пройшли лише мізерними кроками
Над нами чорні хмари та вони лише плакали.
Тоді коли ми падали нам підставляли крісло
Нам було брудно й тісно та все одно ми там зависли
І знову краплі падали на наші долоні
Та це лиш чужі сльози на яскравому фоні.
А ми сиділи разом у маленькому дворику
І запускали по венах ми свою лірику
Не вигадали ровер не відкрили Америку
І пам’ятали лиш холодні фрази істерика.
А ми сиділи разом у маленькому дворику
І запускали по венах ми свою лірику
Не вигадали ровер не відкрили Америку
І пам’ятали лиш холодні фрази істерика.
По серед темної кімнати ми вже не знайдемо ліки
Щоб не злитись від самотності довіку повіки
І рік за роком ми іншим передаємо гени
Зовні ми живі, а в середині манекени.
Ми віддані системі, наші цілеспрямовані
Й пронизливими поглядами незаплямовані
І ми всі свої рани кладемо в бездонну сумку
По великому рахунку мінімізуєм думку.
А ми сиділи разом у маленькому дворику
І запускали по венах ми свою лірику
Не вигадали ровер не відкрили Америку
І пам’ятали лиш холодні фрази істерика.
А ми сиділи разом у маленькому дворику
І запускали по венах ми свою лірику
Не вигадали ровер не відкрили Америку
І пам’ятали лиш холодні фрази істерика.
Хвора агресія породжує репресії
Де кожен з нас готовий вмерти від депресії
І хворі скептики малюють цю сіру палітру
Бо це не початок, а лиш малі білі субтитри.
А ми живемо в ції нашій оселі зла
Де нам знову світить сонце й поселилась темнота
В сезонних снах, крізь біль, ви далі плачите
Все пошатнулось та і злішим, як бачите.
А ми сиділи разом у маленькому дворику
І запускали по венах ми свою лірику
Не вигадали ровер не відкрили Америку
І пам’ятали лиш холодні фрази істерика.
А ми сиділи разом у маленькому дворику
І запускали по венах ми свою лірику
Не вигадали ровер не відкрили Америку
І пам’ятали лиш холодні фрази істерика