Таисия Повалий - Повернись текст песни
[Таисия Повалий - Повернись текст песни]
Знов причарувала в місті ніч самотою віч-на-віч
Плаче за вікном останній дощ, знає він, що разом з ним сьогодні плачу я
Бо бурхлива течія несе на скелі човник наших мрій, коханий мій.
Мушу я забуть тебе давно, шепочу знов і знов
Що не зійшовся на однім тобі білий світ
Господи, минуло стільки літ, але я признатись в тім
Собі боюся, що тебе зову уві сні і наяву.
Повернись, повернись, ніч шепоче мені, повернись, повернись, плаче дощ на вікні
Але знаємо ми із тобою давно, що розбите кохання — чарівнеє скло
Повернись, я cобі шепочу, але ми із тобою, мов краплини дощу
Що летять з висоти і ніколи в житті жодна з них до небес не злетить.
Стану я мудрішою колись, тоді мене зустрінь, подивись
Як збудувала з іншим я свій храм на піску
Тепер забуть не можу день за днем, як цілував ти мене
Повернись коханий мій, молю, Боже, що я роблю?
Повернись, повернись, ніч шепоче мені, повернись, повернись, плаче дощ на вікні
Але знаємо ми із тобою давно, що розбите кохання — чарівнеє скло
Повернись, я cобі шепочу, але ми із тобою, мов краплини дощу
Що летять з висоти і ніколи в житті жодна з них до небес не злетить.
Знаю я, розтане сніг, Бог простить мені той гріх
І навчить мене без тебе жити знов
Але вже в чарівних снах не злечу я, наче птах
Марно кличу я тебе: “Повернись, повернись!”
Повернись, я cобі шепочу, але ми із тобою, мов краплини дощу
Що летять з висоти і ніколи в житті жодна з них до небес не злетить
Плаче за вікном останній дощ, знає він, що разом з ним сьогодні плачу я
Бо бурхлива течія несе на скелі човник наших мрій, коханий мій.
Мушу я забуть тебе давно, шепочу знов і знов
Що не зійшовся на однім тобі білий світ
Господи, минуло стільки літ, але я признатись в тім
Собі боюся, що тебе зову уві сні і наяву.
Повернись, повернись, ніч шепоче мені, повернись, повернись, плаче дощ на вікні
Але знаємо ми із тобою давно, що розбите кохання — чарівнеє скло
Повернись, я cобі шепочу, але ми із тобою, мов краплини дощу
Що летять з висоти і ніколи в житті жодна з них до небес не злетить.
Стану я мудрішою колись, тоді мене зустрінь, подивись
Як збудувала з іншим я свій храм на піску
Тепер забуть не можу день за днем, як цілував ти мене
Повернись коханий мій, молю, Боже, що я роблю?
Повернись, повернись, ніч шепоче мені, повернись, повернись, плаче дощ на вікні
Але знаємо ми із тобою давно, що розбите кохання — чарівнеє скло
Повернись, я cобі шепочу, але ми із тобою, мов краплини дощу
Що летять з висоти і ніколи в житті жодна з них до небес не злетить.
Знаю я, розтане сніг, Бог простить мені той гріх
І навчить мене без тебе жити знов
Але вже в чарівних снах не злечу я, наче птах
Марно кличу я тебе: “Повернись, повернись!”
Повернись, я cобі шепочу, але ми із тобою, мов краплини дощу
Що летять з висоти і ніколи в житті жодна з них до небес не злетить