ТНМК - Восени текст песни
Танок на майдані Конґо [Харків/Київ, Україна] 🇺🇦
[ТНМК - Восени текст песни]
Восени так солодко чіплятись за минуле, раз прийшли у груди ті, кого нема вже.
З ними те, чого не буде: сіли, побалакали, поплакали.
Тоді між хмарами у небі ще були сині плями. Так буває восени
Іноді так солодко бити по собі минулим, так, щоб без тями (мамо-мамо-мамо).
Знаєш, хтось у голові моїй ріже дірку. Звідти пустить кіноплівку - чорно-білим по живому:
На, пригадуй, як буває восени
В тумані вчора бачив вранці сірі башти, знаєш, з них очима вікна. Іноді зненацька страшно
Ніби шось важливе дуже вчора я програв в азарті, їду ось тепер в плацкарті туди, де буду довго…
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні.
Восени скрізь жовте. Сині плями позникали, я питав: Куди? Коли? Чі є на цьому дні корали?
Шось відповіло: нє-а. Шось посміхнулось криво, я відчув, що все даремно, що все мимо. Пішла злива
Как-как-кап-кап. Як сльози із очей Марусі, мокрі люди в однині. Може, плачуть. Може, ні
Немов бабусі шорхають додому, як в ніч, зникають з неба плями сині. Знаєш, так буває
Зробивши сальто, листя вниз стрибало, як у цирку люди. Йшли дощі, як під копірку.
Та, як зірки вранці рано, все, жовтіючи, зникало. Тим часом десь у небі мої хмари плями сірі знов плясали в однині.
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні.
Далі все мовчало довго. Трохи змерз я. Був ранок сивий
Та новим асфальтом білим (що ж робити?) пішов додому
Я та сніг не розуміли: Сталось що? Навіщо? Чому?
Що я питав так довго вчора
У мікрофона. У мікрофона. У мікрофона...
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні.
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні.
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні
З ними те, чого не буде: сіли, побалакали, поплакали.
Тоді між хмарами у небі ще були сині плями. Так буває восени
Іноді так солодко бити по собі минулим, так, щоб без тями (мамо-мамо-мамо).
Знаєш, хтось у голові моїй ріже дірку. Звідти пустить кіноплівку - чорно-білим по живому:
На, пригадуй, як буває восени
В тумані вчора бачив вранці сірі башти, знаєш, з них очима вікна. Іноді зненацька страшно
Ніби шось важливе дуже вчора я програв в азарті, їду ось тепер в плацкарті туди, де буду довго…
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні.
Восени скрізь жовте. Сині плями позникали, я питав: Куди? Коли? Чі є на цьому дні корали?
Шось відповіло: нє-а. Шось посміхнулось криво, я відчув, що все даремно, що все мимо. Пішла злива
Как-как-кап-кап. Як сльози із очей Марусі, мокрі люди в однині. Може, плачуть. Може, ні
Немов бабусі шорхають додому, як в ніч, зникають з неба плями сині. Знаєш, так буває
Зробивши сальто, листя вниз стрибало, як у цирку люди. Йшли дощі, як під копірку.
Та, як зірки вранці рано, все, жовтіючи, зникало. Тим часом десь у небі мої хмари плями сірі знов плясали в однині.
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні.
Далі все мовчало довго. Трохи змерз я. Був ранок сивий
Та новим асфальтом білим (що ж робити?) пішов додому
Я та сніг не розуміли: Сталось що? Навіщо? Чому?
Що я питав так довго вчора
У мікрофона. У мікрофона. У мікрофона...
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні.
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні.
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні
Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні