Артем Лоік - Поговоримо? текст пісні (lyrics)
Artem Loik [Полтава, Україна] 🇺🇦
[Артем Лоік - Поговоримо? текст пісні lyrics]
І коридорами підборами
Ми зустрічаємось по-новому
І ми говоримо, говоримо, говоримо
Різною мовою
І сидимо за моніторами
І коментуємо по-новому
Де ми говоримо, говоримо, говоримо
Різною мовою
Не думав, що таке будеш писати
Про снайперів, про ногу і протез
Слова тонкі були, тепер пузаті
Вони не поміщаються в протест!
Не думав, що таке будеш писати
Все просто, без метафор, як не як
Ти умнічав раніше, ніби Сартр
Ну а тепер читаєш для вояк!
Про мову голосиш неначе нацик
На ЗСУ збираєш в інстаграм
Ти був нормальний, позитивний пацик
Хоч і бісив бувало наче храм
Не думав, що тебе так перевзують
І скільки платять, псевдопатріот?
Іди в окопи поспівай чи в амбразури
Ти лялька лиш у псевдо партій, от!
Чого мовчиш? Немає шо казати?
А "Звьоздная страна"? А Гріша Лєпс?
Твій реп для стада, як "Пузата хата"
Ти згоден? Да? Чи як в ЄС, то "yes"?
Чи ти повірив в неньку Україну?
У вольний лет її підбитих крил?
Вона лише для розпалу каміна
Американських чи російських сил!
І коридорами підборами
Ми зустрічаємось по-новому
І ми говоримо, говоримо, говоримо
Різною мовою
І сидимо за моніторами
І коментуємо по-новому
Де ми говоримо, говоримо, говоримо
Різною мовою
Не думав, що таке буду писати
Про снайперів, про ногу і протез
Та я відкрию перед вами карти
І розповім детальніше про текст
Про те, як він з’являється під ранок
На білому німому полотні
Перу напитись я даю у ранах
Не на мені ці рани, а в мені
А потім направляю те перо на
Темряву, як ниточку свічі
В човні до залізничного перона
З квитком до Запорізької Січі
Коли пишу, не я пишу, а слово
Бере і пише мною цю ріллю
Рядка, я тільки рана у Іова
Я не співаю, люди, я болю!
Мені начхати, що мені говорить
У спину Вавілон мій чи то Рим!
Якщо я хворий, я навіки хворий
Лиш Богом, що спускається із рим!
Ти кажеш мене люди перевзули?
Лиш Бог стягнув пов’язку із очей!
І я згадав себе! Своє минуле!
Своє село, де крила із плечей!
Де я ішов до річки поруч з дідом
Просто ішов, без цілі і причини!
Де я щасливий, мене сонце сліпить
А у очах сльозиться Батьківщина
І літо моє, літечко і вишні
Ти кажеш, перевзули мене? Як ті
Слова твої у точку, бо так вийшло:
Колись… Дитиною… В російські драні лапті!
Ти кажеш, я мовчу, та замовчати
Мене не змусять Лєпси у багні!
Просто я цілюсь в голови, не в чарти!
Йому ж сказав і "нєт", і "no", і "ні"!
Ти кажеш, Україна для каміна
Та поперхнуться королі в оселі!
За рік ми стали твердо, як каміння
Один до одного, і утворилась скеля!
Про ЗСУ писать недопустимо?
Та розбираю тільки Бога дикцію!
А Він сказав: всі ангели спустились
І одягнулись у зелений піксель!
Ми зустрічаємось по-новому
І ми говоримо, говоримо, говоримо
Різною мовою
І сидимо за моніторами
І коментуємо по-новому
Де ми говоримо, говоримо, говоримо
Різною мовою
Не думав, що таке будеш писати
Про снайперів, про ногу і протез
Слова тонкі були, тепер пузаті
Вони не поміщаються в протест!
Не думав, що таке будеш писати
Все просто, без метафор, як не як
Ти умнічав раніше, ніби Сартр
Ну а тепер читаєш для вояк!
Про мову голосиш неначе нацик
На ЗСУ збираєш в інстаграм
Ти був нормальний, позитивний пацик
Хоч і бісив бувало наче храм
Не думав, що тебе так перевзують
І скільки платять, псевдопатріот?
Іди в окопи поспівай чи в амбразури
Ти лялька лиш у псевдо партій, от!
Чого мовчиш? Немає шо казати?
А "Звьоздная страна"? А Гріша Лєпс?
Твій реп для стада, як "Пузата хата"
Ти згоден? Да? Чи як в ЄС, то "yes"?
Чи ти повірив в неньку Україну?
У вольний лет її підбитих крил?
Вона лише для розпалу каміна
Американських чи російських сил!
І коридорами підборами
Ми зустрічаємось по-новому
І ми говоримо, говоримо, говоримо
Різною мовою
І сидимо за моніторами
І коментуємо по-новому
Де ми говоримо, говоримо, говоримо
Різною мовою
Не думав, що таке буду писати
Про снайперів, про ногу і протез
Та я відкрию перед вами карти
І розповім детальніше про текст
Про те, як він з’являється під ранок
На білому німому полотні
Перу напитись я даю у ранах
Не на мені ці рани, а в мені
А потім направляю те перо на
Темряву, як ниточку свічі
В човні до залізничного перона
З квитком до Запорізької Січі
Коли пишу, не я пишу, а слово
Бере і пише мною цю ріллю
Рядка, я тільки рана у Іова
Я не співаю, люди, я болю!
Мені начхати, що мені говорить
У спину Вавілон мій чи то Рим!
Якщо я хворий, я навіки хворий
Лиш Богом, що спускається із рим!
Ти кажеш мене люди перевзули?
Лиш Бог стягнув пов’язку із очей!
І я згадав себе! Своє минуле!
Своє село, де крила із плечей!
Де я ішов до річки поруч з дідом
Просто ішов, без цілі і причини!
Де я щасливий, мене сонце сліпить
А у очах сльозиться Батьківщина
І літо моє, літечко і вишні
Ти кажеш, перевзули мене? Як ті
Слова твої у точку, бо так вийшло:
Колись… Дитиною… В російські драні лапті!
Ти кажеш, я мовчу, та замовчати
Мене не змусять Лєпси у багні!
Просто я цілюсь в голови, не в чарти!
Йому ж сказав і "нєт", і "no", і "ні"!
Ти кажеш, Україна для каміна
Та поперхнуться королі в оселі!
За рік ми стали твердо, як каміння
Один до одного, і утворилась скеля!
Про ЗСУ писать недопустимо?
Та розбираю тільки Бога дикцію!
А Він сказав: всі ангели спустились
І одягнулись у зелений піксель!