Очеретяний кіт - Простір текст пісні (lyrics)
[Очеретяний кіт - Простір текст пісні lyrics]
Мій товариш до мене приходить вночі
Він мене не будить, бо має ключі
Він на кухні сідає, а я собі сплю
Він там вірші складає, а я їх не люблю
Та буває щось раптом насниться дурне
І встаєш, щоб здійснити невідкладне турне
І до ліжка зворотню долаючи путь
Я спитаю товариша: "А як тебе звуть?"
І він завжди називає ім'я
Що ніколи не чув від товариша я
Це ім'я кострубате, що ніколи не чув
Я не можу згадати, бо одразу забув
І я знову лягаю, і сниться мені
Що ми вдвох ідемо на далекі вогні
І товариш не бачить обличчя мого
Бо дивлюсь я на всесвіт очима його
Простір, навколо простір
А порожнечі нема
В гості, до себе в гості
Нас кличе біла зима
Все під снігом замовкло, тільки річка рида
Щось бурмоче на броді скажена вода
Ніч гартує свій морок і зірками бринить
А на березі тому багаття горить
Так горить, аж танцює, висвітлює ліс
Ми йдемо до ріки крізь густий верболіз
І товариш мій входить спокійно в потік
А мене замість нього смертний холод обпік
Простір, навколо простір
А порожнечі нема
В гості, до себе в гості
Нас кличе біла зима
Прокидаюсь я ранком і на кухню іду
Там займуся сніданком, якщо їжу знайду
Тільки сяду до столу, телефон дзеленчить
Буде хтось безголовий мене розуму вчить
Я веду з ним розмову, сам себе їдучи
І все дивлюсь навколо - хто тут був уночі?
Раптом зирк на підлогу, там лежить біля ніг
Білий аркуш паперу чистий-чистий, як сніг
Простір, навколо простір
А порожнечі нема
В гості, до себе в гості
Нас кличе біла зима
Він мене не будить, бо має ключі
Він на кухні сідає, а я собі сплю
Він там вірші складає, а я їх не люблю
Та буває щось раптом насниться дурне
І встаєш, щоб здійснити невідкладне турне
І до ліжка зворотню долаючи путь
Я спитаю товариша: "А як тебе звуть?"
І він завжди називає ім'я
Що ніколи не чув від товариша я
Це ім'я кострубате, що ніколи не чув
Я не можу згадати, бо одразу забув
І я знову лягаю, і сниться мені
Що ми вдвох ідемо на далекі вогні
І товариш не бачить обличчя мого
Бо дивлюсь я на всесвіт очима його
Простір, навколо простір
А порожнечі нема
В гості, до себе в гості
Нас кличе біла зима
Все під снігом замовкло, тільки річка рида
Щось бурмоче на броді скажена вода
Ніч гартує свій морок і зірками бринить
А на березі тому багаття горить
Так горить, аж танцює, висвітлює ліс
Ми йдемо до ріки крізь густий верболіз
І товариш мій входить спокійно в потік
А мене замість нього смертний холод обпік
Простір, навколо простір
А порожнечі нема
В гості, до себе в гості
Нас кличе біла зима
Прокидаюсь я ранком і на кухню іду
Там займуся сніданком, якщо їжу знайду
Тільки сяду до столу, телефон дзеленчить
Буде хтось безголовий мене розуму вчить
Я веду з ним розмову, сам себе їдучи
І все дивлюсь навколо - хто тут був уночі?
Раптом зирк на підлогу, там лежить біля ніг
Білий аркуш паперу чистий-чистий, як сніг
Простір, навколо простір
А порожнечі нема
В гості, до себе в гості
Нас кличе біла зима