Богдан Сташків - Золотава осінь текст пісні (lyrics)

Осінній жовтий лист
Кружляє зверху вниз
Свої наспівує пісні
Ти кажеш «Не журись!
Я повернусь колись…»
Не обіцяй цього мені

І марно не кажи
І не тривож душі
Мені лишилися пісні!
Бо знаєш ти сама
Що йде до нас зима
І так далеко до весни!

Золотава осінь розпустила коси
Табором у небо летить!
За тобою буду все життя жаліти
І серденько буде боліть
Золотава осінь йде простоволоса
Шепоче мені: «Зупинись!»
І питає вітру де так довго він баривсь

І знову жовтий лист
Від осені сюрприз
Дарує усміх золотий
Кажу слова не ті
Гублюсь на самоті
Лиш на прощання погляд твій

І марно не кажи
І не тривож душі
Мені лишилися пісні!
Бо знаєш ти сама
Що йде до нас зима
І так далеко до весни!

Золотава осінь розпустила коси
Табором у небо летить!
За тобою буду все життя жаліти
І серденько буде боліть
Золотава осінь йде простоволоса
Шепоче мені: «Зупинись!»
І питає вітру де так довго він баривсь

Золотава осінь розпустила коси
Табором у небо летить!
За тобою буду все життя жаліти
І серденько буде боліть
Золотава осінь йде простоволоса
Шепоче мені: «Зупинись!»
І питає вітру де так довго він баривсь

Золотава осінь розпустила коси
Табором у небо летить!
За тобою буду все життя жаліти
І серденько буде боліть
Золотава осінь йде простоволоса
Шепоче мені: «Зупинись!»
І питає вітру де так довго він баривсь