Nikow - Розмова з містом текст пісні (lyrics)

Постать у дзеркалі робить усе навмисно
Купа спокус я збився, знімай своє намисто
Руки звільнились, совість зникла, як світло
Я, ніби вийшов з клітки, там безпечно
Але тісно
Постать у дзеркалі робить усе навмисно
Купа спокус я збився, знімай своє намисто
Руки звільнились, совість зникла, як світло
Я, ніби вийшов з клітки, там безпечно
Але тісно

Але ж темно, як під землею
Моє місто каже, що йому самотньо
Йому страшно, не бійся, рідне
Я здобуду тобі вогонь, і зігрію
Пригорнися, я ще з тобою
Скільки б не було дзвінків, я їх не прийму
Ти ще мудріше з новою добою
Кожна вулиця поглинута у пітьму
Все так інтимно
Млію від того, що ти вмієш слухати
Живиш мене, наскладаю думки
Потім чарую звуками (М-м)
Будівлі сперечаються, хто із них вище
Я десь це чув уже
(Е) , я десь це чув уже (М-м)
Тиша зморилась берегти ідеї
Її бентежить жага розмовляти
Спостерігаю за зірковим небом
Темрява спонсор моєї забави
Фільтр емоцій конкретно забитий
Екстрений детокс, все працює
Я мало не злетів (Ух)
Я в нормі, крижана обкладинка збадьорить
Ось так, весь в ній
Радий привітати себе вдома

Постать у дзеркалі робить усе навмисно
Купа спокус я збився, знімай своє намисто
Руки звільнились, совість зникла, як світло
Я, ніби вийшов з клітки, там безпечно
Але тісно
Постать у дзеркалі робить усе навмисно
Купа спокус я збився, знімай своє намисто
Руки звільнились, совість зникла, як світло
Я, ніби вийшов з клітки, там безпечно
Але тісно

Розмова з містом ментальна клітка
Я вийшов
Постать у дзеркалі робить усе навмисно
Купа спокус я збився, знімай своє намисто
Руки звільнились, совість зникла, як світло
Я, ніби вийшов з клітки, там спечно
Але тісно