Ця пісня одразу вражає до глибини серця своєю емоційною силою і щирістю. Музичне полотно настільки гармонійне, що навіть ті, хто не розуміє мови, можуть відчути потужність емоцій через бандуру і мелодію струнних, які перетинають часи і простір. Підняти питання про воїнів, їхній біль і боротьбу завжди складно, але це поєднання голосів, здається, об’єднується в один живий організм. Від цього дуету просто мурахи по шкірі. Вони співають, ніби про одне ціле, а в унісон виходить глибокий монолог на фоні ніжної, але важкої мелодії.
Тим не менш, є така думка, що текст пісні може не повністю відображати всю глибину теми. Це досить, прямо дуже чутлива ситуація, і всім Артистам потрібно це враховувати. Тобто у цій роботі критика стосується того, що слова місцями виглядають надмірно пафосними або дещо віддаленими від реальності. Це не применшує значення композиції, але викликає бажання побачити більше автентичності, відчуттів самих воїнів, їхні думки і переживання. Але, попри це, музичний супровід і виконання залишають найсильніше враження; твір вражає з першого прослуховування і з кожним разом відкриває нові грані. Її сумна, але водночас піднесена мелодія, наповнена глибокими емоціями, знаходить відгук у кожному, хто її слухає.
Ще раз потрібно підсвітити, що бандура і струнні інструменти створюють дивовижну атмосферу, яка ніби переплітається з голосами виконавців. Це дає відчуття, що не тільки двоє людей співають, але і сама музика веде діалог. Пісня ніби оживає, несе в собі сум, біль, тугу за втраченими Героями, але водночас..., це щось більше – це історія кожного українця, який так, чи інакше втягнутий у війну. Цікаво, що саме ця сумна пісня викликала у багатьох людей бажання слухати її знову і знову. Аудіторія обох виконавціві зазначає, що крутять її вже десятки разів і кожен раз твір звучить ще сильніше і глибше. Мелодійність, здається, не набридає, а навпаки, з кожним прослуховуванням стає ще більш вразливою і щемливою. І... ось зараз буде трохи болюче... Є голоси, що закликають до більш енергійних, бойових маршів, які б піднімали дух нації і надихали на перемогу. Мова про те, що такі пісні, як ця, є важливими, але в моменти боротьби потрібен сильний військовий гімн, який би зміцнював українців. Тому співпрацю називають "плакальницею", яка, хоч і дуже зворушлива, але, можливо, не найкраще відповідає моменту. Ну тож таке... Вірно?
Та попри все, – те, що виконавці змогли донести до свої емоції, показує, наскільки ця робота є важливою і потужною. Це не просто музична композиція – це пам'ять, біль і шана тим, хто віддав життя за Україну. І цей смуток пронизує кожен звук, кожен рядок, кожну ноту цієї проникливої вже... історичної роботи.
1 жовтня 2024 року