Krylata - Каміння у кросах текст пісні (lyrics)
Крилата [Анастасія Завадська] Київ, Україна 🇺🇦
«Каміння у кросах» - маніфест кохання до рідного дому
[Krylata - Каміння у кросах текст пісні lyrics]
Моя люба, моя мила
Мою душу завжди гріла
Знала б ти, як я сумую!
Солов‘їними римую
Я — людина, мені б крила
Пташкою б увись злетіла
Я — жива, мені б вітрила
Човником я би приплила
Твоє небо синьооке
Твоє море геть глибоке
Твої гори всемогутні
Твоє сонце незабутнє
Ооо
Хей!
Каміння у кросах?
Всеодно ітиму
Буду хоч боса
Та головне - з ким я
З даху хмарочоса
Розправлю вітрила
Проллю стоголосся
Народ - моя сила
Блакить мого неба
- хвилі в тобі
Жовтий у колосі
- сонце в журбі
Впаде до землі
Я всеодно йтиму
Бо хто як не я
Бо я Україна!
Оо, оо, оо, бо я - Україна!
Твоя вірна, твоя мила
Завжди віддано любила
Я за тебе поборюся
За військових помолюся
Я рідненьку Україну
Більш ніколи не покину
Там, за межами домівки
Гарно, та нема сопілки
Такі ми багаті з вами, ой люде
Маємо гори, ліси і степи
Чорнеє море хвилі пробуде
У них ти навіки спій спів утопи!
Поетичні поля виливаються в стрІчки
Цвіт коло хат шепче: «Скоро вишні»
З кульбаби вінок пусти ген до річки
Знай, що традиції наші вічні!
Ночі містичні та яснії зорі
Пісні легендарні не зна інший світ
Рушник вишиваний, тополі у хорі
І стежка додому веде як магніт
Міста наче вулики кличуть у тан
Там, шум і гам де нам не до ран
Ти душа моя, моє серце і ліки
Кохана ЮА, ми з тобою навіки!
Мою душу завжди гріла
Знала б ти, як я сумую!
Солов‘їними римую
Я — людина, мені б крила
Пташкою б увись злетіла
Я — жива, мені б вітрила
Човником я би приплила
Твоє небо синьооке
Твоє море геть глибоке
Твої гори всемогутні
Твоє сонце незабутнє
Ооо
Хей!
Каміння у кросах?
Всеодно ітиму
Буду хоч боса
Та головне - з ким я
З даху хмарочоса
Розправлю вітрила
Проллю стоголосся
Народ - моя сила
Блакить мого неба
- хвилі в тобі
Жовтий у колосі
- сонце в журбі
Впаде до землі
Я всеодно йтиму
Бо хто як не я
Бо я Україна!
Оо, оо, оо, бо я - Україна!
Твоя вірна, твоя мила
Завжди віддано любила
Я за тебе поборюся
За військових помолюся
Я рідненьку Україну
Більш ніколи не покину
Там, за межами домівки
Гарно, та нема сопілки
Такі ми багаті з вами, ой люде
Маємо гори, ліси і степи
Чорнеє море хвилі пробуде
У них ти навіки спій спів утопи!
Поетичні поля виливаються в стрІчки
Цвіт коло хат шепче: «Скоро вишні»
З кульбаби вінок пусти ген до річки
Знай, що традиції наші вічні!
Ночі містичні та яснії зорі
Пісні легендарні не зна інший світ
Рушник вишиваний, тополі у хорі
І стежка додому веде як магніт
Міста наче вулики кличуть у тан
Там, шум і гам де нам не до ран
Ти душа моя, моє серце і ліки
Кохана ЮА, ми з тобою навіки!