LELY45 - Публічна Самотність (Intro) текст пісні (lyrics)
Лілу45 [Людмила Білоусова] Україна, Київ 🇺🇦
[LELY45 - Публічна Самотність Intro текст пісні lyrics]
Оголене тіло, сухе вино
Знаєш, здається мені все одно
Я собі пісню пустила у вени
Відлуння якої чути в пустелі
Присмак поразок розширює горизонт
Тільки час, тільки він, має якийсь резон
Змиритись ніколи не значило здатись
Я навчилась себе не боятись іронія в тому
Що світло несе у собі не менше печалі
Залишитись невинним можливо
Ми так часто себе втрачали
Загубивши глибинність буття
Як би сильно мене не просили
Я б ніколи не дарувала життя
Публічна самотність подібна до божевілля
Свідомий авіа режим суцільне свавілля
36 гральних карт 36 драматургічних сюжетів
Всі ми проживаємо їх
Воскресаючи мертвих поетів
Все що буде - вже сталось
Людство, як завжди, цим не скористалось
Пелена на очах замилює вічність
Немає нічого нового
Світ зберігає циклічність
Люди народжуються і помирають
За межею - не знаю, напевно, нудно буває
Але смерть для померлих, немає ніякого сенсу
Лише для живих - новий камінь під серцем
На hoddieй кінець - ми усі егоїсти
Які переконують один одного в
Тому що вони альтруїсти
Інколи переконують навіть себе
Ікони лише спостерігають, як світла душа гниє
Моя напевно в очах людства згнила
Пишу про Апокаліпсис, нового життя не дала
Не умістила свою свободу у заповіт
Побачила, але не обіграла світ
Знаєш, здається мені все одно
Я собі пісню пустила у вени
Відлуння якої чути в пустелі
Присмак поразок розширює горизонт
Тільки час, тільки він, має якийсь резон
Змиритись ніколи не значило здатись
Я навчилась себе не боятись іронія в тому
Що світло несе у собі не менше печалі
Залишитись невинним можливо
Ми так часто себе втрачали
Загубивши глибинність буття
Як би сильно мене не просили
Я б ніколи не дарувала життя
Публічна самотність подібна до божевілля
Свідомий авіа режим суцільне свавілля
36 гральних карт 36 драматургічних сюжетів
Всі ми проживаємо їх
Воскресаючи мертвих поетів
Все що буде - вже сталось
Людство, як завжди, цим не скористалось
Пелена на очах замилює вічність
Немає нічого нового
Світ зберігає циклічність
Люди народжуються і помирають
За межею - не знаю, напевно, нудно буває
Але смерть для померлих, немає ніякого сенсу
Лише для живих - новий камінь під серцем
На hoddieй кінець - ми усі егоїсти
Які переконують один одного в
Тому що вони альтруїсти
Інколи переконують навіть себе
Ікони лише спостерігають, як світла душа гниє
Моя напевно в очах людства згнила
Пишу про Апокаліпсис, нового життя не дала
Не умістила свою свободу у заповіт
Побачила, але не обіграла світ