Люцина Хворост - На каву долю запрошу текст пісні (lyrics)

Люцина Хворост: Цю пісню ми з моїм аранжувальником паном Валерієм Чуйковим мали зробити понад рік тому, власне, я дала йому матеріал наприкінці січня. Але мені було не квапно, тому, коли він запитав, чи могла б я пропустити вперед двох хлопців, студентів музучилища, які готуються на конкурс із дедлайном і яким терміново потрібні мінусові фонограми, я легко погодилася. З цієї точки зору добре бути незалежним автором-виконавцем: у тебе ніколи нема дедлайнів, звітуєш ти хіба що перед самою собою і ніколи нікому нічого не винна. (Боже, сподіваюся, що в тих харківських хлопців усе більш-менш гаразд, але конкурс їхній, підозрюю, не відбувся.) Коли руки в пана Валерія дійшли нарешті до моєї пісні, настало 24.02.2022.

Далі було багато чого: перший шок від війни, евакуація, переїзд до Польщі, пошук роботи, житла, студії звукозапису у Варшаві... Насамперед, звісно, праглося зробити пісню на підтримку України, тим паче що на тлі новин про війну вона, пісня ця, народилася сама, - так, це була "Обіцяй". Далі хотілося чогось динамічного й романтичного, - і я записала "Осінній час". А ця пісня, "На каву Долю запрошу", якось лежала в довгій шухляді - чи то через свій безкомпромісно мінорний настрій, чи то через те, що - з огляду на гіркі обставини - з піснями мені в принципі довелося сильно пригальмувати. Але, подумала я, несправедливо буде, якщо ця балада так і не побачить світу через російське вторгнення. Врешті-решт, деякі слова у ній - попри те що це пісня про втрачену любов і зруйнований шлюб передусім, - можуть прозвучати несподівано близько для багатьох вимушених переселенців: "я мала рай, ним був мій дім, здавалась радість невмирущою..." І оцей момент мимоволі вийшов автобіографічним: співаючи про дім, я справді згадувала свою домівку, до якої хотіла б повернутися.

І ще: під кожною своєю піснею я незмінно додаю: Клуб Апостроф. Попри те що клубну діяльність зі зрозумілих причин призупинено - мені важливо й далі вірити у свою причетність до такого явища, як Харківський український клуб "Апостроф". Колись це була одна з тих речей, які надавали сенсу моїй не надто веселій молодості. Якоюсь часточкою своєї душі я назавжди залишусь апостроф'янкою.

Слова і музика (2001-2022) Люцини Хворост
Аранжування Валерія Чуйкова (Ганновер)
Звукозапис Пшемислава Войслава (Przemysław Wojsław, Dream Art Agency, Варшава), звукорежисура Пшемислава Войслава (Dream Art Agency, Варшава) і Сергія Кудрякова (Ice-Records, Харків)
Заставка Лариса Вировець
Клуб "Апостроф", 2023