Мертвий півень, Сергій Жадан - Жінка з чорним, як земля, волоссям текст пісні (lyrics)
Mertvij Piven [Львів, Україна] 🇺🇦
Serhij Zhadan [Старобільськ, Луганська обл, Україна]
[Мертвий півень, Сергій Жадан - Жінка з чорним, як земля, волоссям текст пісні lyrics]
І жінка з чорним, як земля, волоссям
Яку я знаю вже стільки років
Живе собі, не переймаючись зовсім
Поміж ранкового світла й вечірніх мороків
Поміж заліза й гарячого листя
Поміж стін і пташиних криків
Поміж підземних русел, що переплелися
Поміж усіх своїх снів і фріків
Вона ходить собі на стадіони й ринки
Ховаючи в куртці телефон і флягу
І я готовий палити сусідські будинки
Щоби вона звернула на мене увагу
Я готовий позбавити міста керування
І на портвейн перетворювати озерну воду
Лише б вона, згадавши про моє існування
Писала мені листи про життя і погоду
Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки
Лише б бути ближче до її ніжності й люті
І слухати її постійні байки
Про те, з ким вона спить і кого вона любить
Я вигадаю нові літери та розділові знаки
Я вб’ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть
Щоби вона забувала про те, що могла знати
Щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу
Небо за її вікнами буде холодне й зелене
Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну
Хай забуває про все, навіть про мене
Лише про мене хай забуває в останню чергу
Яку я знаю вже стільки років
Живе собі, не переймаючись зовсім
Поміж ранкового світла й вечірніх мороків
Поміж заліза й гарячого листя
Поміж стін і пташиних криків
Поміж підземних русел, що переплелися
Поміж усіх своїх снів і фріків
Вона ходить собі на стадіони й ринки
Ховаючи в куртці телефон і флягу
І я готовий палити сусідські будинки
Щоби вона звернула на мене увагу
Я готовий позбавити міста керування
І на портвейн перетворювати озерну воду
Лише б вона, згадавши про моє існування
Писала мені листи про життя і погоду
Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки
Лише б бути ближче до її ніжності й люті
І слухати її постійні байки
Про те, з ким вона спить і кого вона любить
Я вигадаю нові літери та розділові знаки
Я вб’ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть
Щоби вона забувала про те, що могла знати
Щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу
Небо за її вікнами буде холодне й зелене
Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну
Хай забуває про все, навіть про мене
Лише про мене хай забуває в останню чергу
