МУР - Поема вітру текст пісні (lyrics)
MYR [Олександр Хоменко, Віктор Ткаченко, Микола Шмундир] Україна 🇺🇦
[МУР - Поема вітру текст пісні lyrics]
Листя зриває вітер наругою над гіллям
Вириває їх у дерев як мʼясо з прогнилих ран
Вітер змішує зі сміттям — те, що бýло колись
Імʼям
Скільки ще їх стече
По грудях і по бетону?
Ці снаряди укріплять мову
Ці смерті лікують втому
Погляд її — прозорий
В обличчя зашите місто:
На щоках — майдани свободи
Від вуха до вуха — військо
Між ребрами зріють соняхи
На хребет намотали літери
На обличчі її, під скронями
Вени тягнуться алфавітами
Ступні омиті чорнилами
Губи зашиті вічністю
Зло — лякає не злом
Зло лякає циклічністю
Листя зриває вітер наругою над гіллям
Вириває їх у дерев як мʼясо з прогнилих ран
Вітер змішує зі сміттям — те, що бýло колись
Імʼям
Скільки ще їх зірвé?
Реве від Сяну до Дону
Вітер бере усе
Оголену видно крону
Ніжну й чисту, як місяць
Зґвалтовану, як народ
Крону, як залишок дії
Як попіл від цигарок
Листя зриває вітер наругою над гіллям
Вітер змішує зі сміттям, вітер гуляє там
Де мали гуляти ми, де мали гуляти ми
Вітер бере усе, крони стоять пусті
Вітер не ріже по мертвому
Вітер дме по живому
Скільки ще їх зірве
Десь 100 років потому
Відкриють просторий музей
І там, у старому альбомі
Будемо сховані ми
— ти, і твої знайомі
Будемо сховані ми
Це усе переживши
Дощ тоді закінчиться
Дерева чутимуть тишу
Скільки ще іх зірве
Реве від Сану до Дону
Ці снаряди укріплять мову
Ці смерті ведуть додому
Листя зриває вітер наругою над гіллям
Вириває їх у дерев як мʼясо з прогнилих ран
Вітер змішує зі сміттям — те, що бýло колись
Імʼям
Вириває їх у дерев як мʼясо з прогнилих ран
Вітер змішує зі сміттям — те, що бýло колись
Імʼям
Скільки ще їх стече
По грудях і по бетону?
Ці снаряди укріплять мову
Ці смерті лікують втому
Погляд її — прозорий
В обличчя зашите місто:
На щоках — майдани свободи
Від вуха до вуха — військо
Між ребрами зріють соняхи
На хребет намотали літери
На обличчі її, під скронями
Вени тягнуться алфавітами
Ступні омиті чорнилами
Губи зашиті вічністю
Зло — лякає не злом
Зло лякає циклічністю
Листя зриває вітер наругою над гіллям
Вириває їх у дерев як мʼясо з прогнилих ран
Вітер змішує зі сміттям — те, що бýло колись
Імʼям
Скільки ще їх зірвé?
Реве від Сяну до Дону
Вітер бере усе
Оголену видно крону
Ніжну й чисту, як місяць
Зґвалтовану, як народ
Крону, як залишок дії
Як попіл від цигарок
Листя зриває вітер наругою над гіллям
Вітер змішує зі сміттям, вітер гуляє там
Де мали гуляти ми, де мали гуляти ми
Вітер бере усе, крони стоять пусті
Вітер не ріже по мертвому
Вітер дме по живому
Скільки ще їх зірве
Десь 100 років потому
Відкриють просторий музей
І там, у старому альбомі
Будемо сховані ми
— ти, і твої знайомі
Будемо сховані ми
Це усе переживши
Дощ тоді закінчиться
Дерева чутимуть тишу
Скільки ще іх зірве
Реве від Сану до Дону
Ці снаряди укріплять мову
Ці смерті ведуть додому
Листя зриває вітер наругою над гіллям
Вириває їх у дерев як мʼясо з прогнилих ран
Вітер змішує зі сміттям — те, що бýло колись
Імʼям
