МУР - Поема вітру текст пісні (lyrics)

«Поема вітру» — це твір, який поєднує в собі неймовірну силу мистецтва та болю. Він несе пам'ять про молоду харківську художницю Ніку Кожушко, яка загинула 30 серпня 2024 року під час російського удару по Харкову. В ньому використано запис її голоса (семпл на прикінці), а сама лірика додає глибини та особистого емоційного зв'язку до композиції. Весь процес створення цього треку відчувається через кожну деталь: від запису в готелі в Ужгороді до відео, знятого у дворику перед виставами у Львові. Це не просто пісня, це крик душі, втілений у музиці. Ніка, якій було лише 18 років, залишила величезний слід у культурному житті Харкова. Її внесок у мистецтво і активна участь у розвитку міста зробили дівчину постаттю, яку неможливо забути; і МУР роблять цим релізом символ пам’яті про неї і всіх тих, хто став жертвами війни.

«Поема вітру» відчувається як оголений нерв, що пронизує душу. В кожному слові, в кожному звуці — біль, смуток і глибока вдячність. Музика тут не просто супровід, а інструмент, який, як і слово, може розчулити, змусити пам’ятати і навіть ненавидіти. Ця робота змушує відчувати, пробуджує емоції, які можуть бути занадто болісними для сприйняття. Війна триває, і такі твори формують історію, яку будуть пам'ятати через сотні років. Пісня викликає не тільки сум, а й силу — вона тримає на плаву в цей складний час. Така музика допомагає не втратити людяність, не перетворитися на каміння від жахливих потрясінь, які переживає нація.

Текст пісні без прикрас, брутальний і правдивий. Він ідеально відображає теперішню епоху, коли мистецтво стає дзеркалом життя і смерті, болю і надії. Твір поєднує глибокий зміст і мелодію, яка проникає у серце, змушуючи знову відчути, що важливо пам’ятати тих, хто пішов, і продовжувати боротися. Ця музична робота не лише відображає сьогодення, але й стає символом епохи, коли музика — це більше, ніж просто звуки, це історія, яку будуть слухати діти майбутніх поколінь.

24 вересня 2024 року