ОТРУТА - Рожеві каштани текст пісні (lyrics)
[ОТРУТА - Рожеві каштани текст пісні lyrics]
Відчуваю, смерті подих
І не знаю чи, то просто шелест листя
Та риплять суглоби, відцвітає світло
Помирає осінь, і я
Скоро ці рожеві каштани
Вглиб тіла мого спустять коріння
Легко проходячи, під контури шрамів
Вростаючи в глибші, приховані рани
Меланхолійний даруючи біль
З очей жалю гірку витискаючи сіль
Я не можу назвати кращий року сезону
Просто тому що ненавиджу всі
Я згадаю той фільм, що ним марив вночі
Де щасливий кінець, де я більше
Не згадаю той фільм, що ним марив вночі
Де щасливий кінець, де я більше не
Відчуваю, смерті подих
І не знаю чи, то просто шелест листя
Та риплять суглоби, відцвітає світло
Помирає осінь, і я
Лінзи моїх окулярах рожевих
Луснули чорним павутинням тріщин
А я, правда боявся страшенно
Я і далі блукав би в химерному лісі
Брехав собі далі, забував би деталі
Життя би неслося магістралей вогнями
Одначе почув я, відчув та побачив
Життя не пробачить, не повернеш втрачене
Листям порізане світла, проміння
Долонями теплими, тримає за плечі
Палають каштани, і я не
Відчуваю, смерті подих
І не знаю чи, то просто шелест листя
Та риплять суглоби, відцвітає світло
Помирає осінь, і я
Відчува-а-а-а, смерті по-о-о-о
І не знаю чи-и, то просто шелест листя-я-я
І не знаю чи, то просто шелест листя
Та риплять суглоби, відцвітає світло
Помирає осінь, і я
Скоро ці рожеві каштани
Вглиб тіла мого спустять коріння
Легко проходячи, під контури шрамів
Вростаючи в глибші, приховані рани
Меланхолійний даруючи біль
З очей жалю гірку витискаючи сіль
Я не можу назвати кращий року сезону
Просто тому що ненавиджу всі
Я згадаю той фільм, що ним марив вночі
Де щасливий кінець, де я більше
Не згадаю той фільм, що ним марив вночі
Де щасливий кінець, де я більше не
Відчуваю, смерті подих
І не знаю чи, то просто шелест листя
Та риплять суглоби, відцвітає світло
Помирає осінь, і я
Лінзи моїх окулярах рожевих
Луснули чорним павутинням тріщин
А я, правда боявся страшенно
Я і далі блукав би в химерному лісі
Брехав собі далі, забував би деталі
Життя би неслося магістралей вогнями
Одначе почув я, відчув та побачив
Життя не пробачить, не повернеш втрачене
Листям порізане світла, проміння
Долонями теплими, тримає за плечі
Палають каштани, і я не
Відчуваю, смерті подих
І не знаю чи, то просто шелест листя
Та риплять суглоби, відцвітає світло
Помирає осінь, і я
Відчува-а-а-а, смерті по-о-о-о
І не знаю чи-и, то просто шелест листя-я-я