PVNCH - Хворий текст пісні (lyrics)
ПІВНІЧ [MONSTR, ZДОРОВИЙ.] смт Варва, Чернігівщина, Україна 🇺🇦
[PVNCH - Хворий текст пісні lyrics]
- Я вважаю себе реалістом
Але відповідно до філософських канонів
Мене називають песимістом
- От хрінь і що це означає?
- Що зі мною нудно на вечірках"
Дрібний бездарь, за те повністю відданий справі
Життя травить легені, опустивши в траву
Душевні травми лягли на папір рядками
В них усе моє нутро
А значить - не чіпай руками!
Вихований дворами, довгими роками
Зменшував біль підошви, стираючись об камінь
Знаєш, життя не гладило за шерстю
Тому я лисий і здається так легше живеться
Добавить перцю та толку треки всі прісні
Серед пиздатого репу, в мойом хуйовом тісно
Дійсно з роками важче жити за ідею
Завжди був вірний сім′ї
Та не завжди підтриманий нею
І я не нию, просто говорю по факту
Надіятись на людей важче, ніж на собаку
Тримав червону вату, латаючи дирки у спині
Та всі впевнені завжди, що вони не винні
Я вважаю, що людська свідомість -
Це фатальна помилка в еволюції
Ми стали занадто самосвідомі
Природа створила аспект природи
Без своєї участі
Хворий (хворий), сумний, тихий, кволий
Руки опустив додолу про щось Бога молить
Люди (люди) в приміщеннях прозорих
Ні це не ми, це ви крокуєте
З кінцевих, мов зомбі
Безодня в якій мені так самотньо
Усмішка на обличчі та радість
Присутня лиш ззовні
Сьогодні мій день і я хотів би так жити
Щоб після себе, крім цих
Хмурих пісень щось залишити
Квіти підперли плити з граніту
На них останні дати тих, хто так хотів жити
Вітер неси мене в країну мрій
І звідти більше ніколи забирати не смій
Я свій тут, але оточуючим треба не багато
Поєбатися, вдягнутися і ситно пожрати
Комусь постійно мало, навіть коли дуже багато
Іду в храм своєї душі, гріхи сповідати
Це звучить, аж надто, бляха, погано Раст
Життя - баскетбол, точніше вільний кидок
Ти маєш дві спроби закрити цим крисам рот
Вихований, тому не піділлю перший у вогонь бєнз
Але заберу твої лаври Леброн Джеймс
Завжди знав, що це не просто так, не просто бути
Для когось прикладом може, для когось може другом
Із плином часу ми інших менше розумієм
Закриваємся в собі, собою хворієм
Життя - проклятий острів, а я на ньому Тедді
Загублений собі коп, змазаний в акварелі
Стараюсь знаходити факти, але сука хибно
Дайте хоть знати, що ви тут
А то я наче привид (привид)
І приведи мене моя біда де будуть
Всі мої, де буде моя сім'я
Говорять час лікує, ага, як би не так
Лікують люди, а час нас тільки вбива
Знову закритий в дощі коридорах
Замкнутий у полоні злоби і думок хворих
Навколо, лиш мрії обернуті у попел
Нема нічого, окрім років і стоптаних кроків
Частіше сам по собі, то ж не виказував лику
Закриті вікна від людей і їх поглядів диких
Нема від цього ліків, тому й так давить у виски
Не даром казали: "Не падай в ці чорні піски!"
Дививсь на зорі з надією на кращу долю
Та вона, лиш завела мене в ці коридори
Тепер, як хвора потвора під носа, щось тараторить
Колами бродить, як спрагу втамовує свою похіть
Одні ідуть і так важко зловити в них суть
Та навіть друзі не збагнуть і в тупу поржуть
Ні це не гон, а бачення із низу в гору
Крокуючи серед клонів, бачити будучи хворим
- Ми створіння, що страждають
В ілюзії, ніби мають своє "Я"
Таке собі зрощення чуттєвого досвіду та почуття
Повні переконань і запрограмовані
Що кожен щось із себе представляє
А насправді ми ніхто
- На твоєму місці, я би припинив
Фонтанувати таким лайном
Але відповідно до філософських канонів
Мене називають песимістом
- От хрінь і що це означає?
- Що зі мною нудно на вечірках"
Дрібний бездарь, за те повністю відданий справі
Життя травить легені, опустивши в траву
Душевні травми лягли на папір рядками
В них усе моє нутро
А значить - не чіпай руками!
Вихований дворами, довгими роками
Зменшував біль підошви, стираючись об камінь
Знаєш, життя не гладило за шерстю
Тому я лисий і здається так легше живеться
Добавить перцю та толку треки всі прісні
Серед пиздатого репу, в мойом хуйовом тісно
Дійсно з роками важче жити за ідею
Завжди був вірний сім′ї
Та не завжди підтриманий нею
І я не нию, просто говорю по факту
Надіятись на людей важче, ніж на собаку
Тримав червону вату, латаючи дирки у спині
Та всі впевнені завжди, що вони не винні
Я вважаю, що людська свідомість -
Це фатальна помилка в еволюції
Ми стали занадто самосвідомі
Природа створила аспект природи
Без своєї участі
Хворий (хворий), сумний, тихий, кволий
Руки опустив додолу про щось Бога молить
Люди (люди) в приміщеннях прозорих
Ні це не ми, це ви крокуєте
З кінцевих, мов зомбі
Безодня в якій мені так самотньо
Усмішка на обличчі та радість
Присутня лиш ззовні
Сьогодні мій день і я хотів би так жити
Щоб після себе, крім цих
Хмурих пісень щось залишити
Квіти підперли плити з граніту
На них останні дати тих, хто так хотів жити
Вітер неси мене в країну мрій
І звідти більше ніколи забирати не смій
Я свій тут, але оточуючим треба не багато
Поєбатися, вдягнутися і ситно пожрати
Комусь постійно мало, навіть коли дуже багато
Іду в храм своєї душі, гріхи сповідати
Це звучить, аж надто, бляха, погано Раст
Життя - баскетбол, точніше вільний кидок
Ти маєш дві спроби закрити цим крисам рот
Вихований, тому не піділлю перший у вогонь бєнз
Але заберу твої лаври Леброн Джеймс
Завжди знав, що це не просто так, не просто бути
Для когось прикладом може, для когось може другом
Із плином часу ми інших менше розумієм
Закриваємся в собі, собою хворієм
Життя - проклятий острів, а я на ньому Тедді
Загублений собі коп, змазаний в акварелі
Стараюсь знаходити факти, але сука хибно
Дайте хоть знати, що ви тут
А то я наче привид (привид)
І приведи мене моя біда де будуть
Всі мої, де буде моя сім'я
Говорять час лікує, ага, як би не так
Лікують люди, а час нас тільки вбива
Знову закритий в дощі коридорах
Замкнутий у полоні злоби і думок хворих
Навколо, лиш мрії обернуті у попел
Нема нічого, окрім років і стоптаних кроків
Частіше сам по собі, то ж не виказував лику
Закриті вікна від людей і їх поглядів диких
Нема від цього ліків, тому й так давить у виски
Не даром казали: "Не падай в ці чорні піски!"
Дививсь на зорі з надією на кращу долю
Та вона, лиш завела мене в ці коридори
Тепер, як хвора потвора під носа, щось тараторить
Колами бродить, як спрагу втамовує свою похіть
Одні ідуть і так важко зловити в них суть
Та навіть друзі не збагнуть і в тупу поржуть
Ні це не гон, а бачення із низу в гору
Крокуючи серед клонів, бачити будучи хворим
- Ми створіння, що страждають
В ілюзії, ніби мають своє "Я"
Таке собі зрощення чуттєвого досвіду та почуття
Повні переконань і запрограмовані
Що кожен щось із себе представляє
А насправді ми ніхто
- На твоєму місці, я би припинив
Фонтанувати таким лайном