ROPAN - Весна 2022 текст пісні (lyrics)
РОПАН [Україна]
[ROPAN - Весна 2022 текст пісні lyrics]
Весна пригощає болем тупим
З‘їдаючи сльози з обличчя
Навколо застигли у вічності люди
І про допомогу не кличуть
Їх шлях обірвали умить
Випускаючи з дула свинцеві жала
І вибухи, від яких ще напівсонна земля
Сердешно дрижала
У лісі рудому отруєним пилом кати набивали легені
А з інших на світ проростало насіння, що було у їхніх кишенях
В окопі холодному на ворогів чекав терпеливо воїн
Доки дипломатів у чистому небі ніс переповнений боїнг
Десь поміж уламків мостів обережно ступали кому пощастило
Залишити дім, від ракетного залпу ніщо його не захистило
Для когось останнім спогадом стали зав‘язані руки й очі
Холодні підвали чи спалахи поряд, посеред темної ночі
Голодне вже напівживе тіло вхопить востаннє панічно повітря
Від спраги сухі вуста скажуть: «все», яке розтвориться у вітрі
У бункері людному мати дитя із криком на світ народила
В закритій труні сім‘я зустрічає полеглого воїна тіло
Зґвалтовані бісами, яких війна привела вже не можуть заснути
І діти з дорослими, свідки, цього вже ніколи не зможуть забути!
Я б до сита бісів за це накормив у страви додавши отрути!
І подарував їм свідомість людську для того, щоб все це збагнути
Кажуть:
- Так буває
- Це війна
- І людей вбивають
А ти спробуй сам:
Пережити
Уявити
На їх місці
Своїх рідних
А ти спробуй сам!
Тікати від залпів
Дітей по підвалам ховати
Знайомих в уламках шукати
На вогнищі сніг розтопити
Щоб спрагу хочаб втамувати
Із батарей воду зливати
Війна кажеш просто?
І треба домовитись?
В дупу тебе пацифіст!
Бо люди, що пекло це все пережили
Не вірять у твій оптимізм!
З‘їдаючи сльози з обличчя
Навколо застигли у вічності люди
І про допомогу не кличуть
Їх шлях обірвали умить
Випускаючи з дула свинцеві жала
І вибухи, від яких ще напівсонна земля
Сердешно дрижала
У лісі рудому отруєним пилом кати набивали легені
А з інших на світ проростало насіння, що було у їхніх кишенях
В окопі холодному на ворогів чекав терпеливо воїн
Доки дипломатів у чистому небі ніс переповнений боїнг
Десь поміж уламків мостів обережно ступали кому пощастило
Залишити дім, від ракетного залпу ніщо його не захистило
Для когось останнім спогадом стали зав‘язані руки й очі
Холодні підвали чи спалахи поряд, посеред темної ночі
Голодне вже напівживе тіло вхопить востаннє панічно повітря
Від спраги сухі вуста скажуть: «все», яке розтвориться у вітрі
У бункері людному мати дитя із криком на світ народила
В закритій труні сім‘я зустрічає полеглого воїна тіло
Зґвалтовані бісами, яких війна привела вже не можуть заснути
І діти з дорослими, свідки, цього вже ніколи не зможуть забути!
Я б до сита бісів за це накормив у страви додавши отрути!
І подарував їм свідомість людську для того, щоб все це збагнути
Кажуть:
- Так буває
- Це війна
- І людей вбивають
А ти спробуй сам:
Пережити
Уявити
На їх місці
Своїх рідних
А ти спробуй сам!
Тікати від залпів
Дітей по підвалам ховати
Знайомих в уламках шукати
На вогнищі сніг розтопити
Щоб спрагу хочаб втамувати
Із батарей воду зливати
Війна кажеш просто?
І треба домовитись?
В дупу тебе пацифіст!
Бо люди, що пекло це все пережили
Не вірять у твій оптимізм!