Sad Novelist - Поруч текст пісні (lyrics)
Сад Новеліст [Новеліст Сумний] Івано-Франківськ, Україна] 🇺🇦
[Sad Novelist - Поруч текст пісні lyrics]
Хочу стрімко впасти міцно-міцно у обійми
Пригорнутись, може плачу чи сміюся без надії
Без надії сподіваюсь
Тебе зустріну - позбавлюсь печалі
Я вже відчалив, не рухаюсь далі
Бо тону у смутку, мов сльози - кроваві
Чи здійсниш моє бажання
Міцно-міцно у обіймах пригорнуся та заплачу
Й засміюся без надії
Все ж, пропащим народився
Неначе я вільний, в свідомості - лихо
Ох, лихо! Кляті псячі думки, був
Таким як і ти, і залишусь бридким
Криваво терзаєш ти поглядом
Хочу пірнати у твої зіниці
Зливатись в одне, жить в твоїй самоті
Та не на самоті, а душа до душі
Бо я відчуваю, потребу в тобі
Мов кисню позбавлений і кинутий на дно
Жорстоко вбиваєш ти голосом
Немов колискова, а я - уві сні
І солодко мрію про наші світи
Але жити судилось тобі лиш у них
Я відчуваю, зовсім кволий
Мов кисню позбавлений і кинутий на дно
Мимоволі метаноя - ти панацеєю ти мені служи
Мимоволі метаноя - ти панацеєю ти мені служи
Хочу стрімко впасти міцно-міцно у обійми
Пригорнутись, може плачу чи сміюся без надії
Без надії сподіваюсь
Тебе зустріну - позбавлюсь печалі
Я вже відчалив, не рухаюсь далі
Бо тону у смутку, мов сльози - кроваві
Чи здійсниш моє бажання
Міцно-міцно у обіймах пригорнуся та заплачу
Й засміюся без надії
Все ж, пропащим народився
Неначе я вільний, в свідомості - лихо
Ох, лихо! Кляті псячі думки, був
Таким як і ти, і залишусь бридким
Пригорнутись, може плачу чи сміюся без надії
Без надії сподіваюсь
Тебе зустріну - позбавлюсь печалі
Я вже відчалив, не рухаюсь далі
Бо тону у смутку, мов сльози - кроваві
Чи здійсниш моє бажання
Міцно-міцно у обіймах пригорнуся та заплачу
Й засміюся без надії
Все ж, пропащим народився
Неначе я вільний, в свідомості - лихо
Ох, лихо! Кляті псячі думки, був
Таким як і ти, і залишусь бридким
Криваво терзаєш ти поглядом
Хочу пірнати у твої зіниці
Зливатись в одне, жить в твоїй самоті
Та не на самоті, а душа до душі
Бо я відчуваю, потребу в тобі
Мов кисню позбавлений і кинутий на дно
Жорстоко вбиваєш ти голосом
Немов колискова, а я - уві сні
І солодко мрію про наші світи
Але жити судилось тобі лиш у них
Я відчуваю, зовсім кволий
Мов кисню позбавлений і кинутий на дно
Мимоволі метаноя - ти панацеєю ти мені служи
Мимоволі метаноя - ти панацеєю ти мені служи
Хочу стрімко впасти міцно-міцно у обійми
Пригорнутись, може плачу чи сміюся без надії
Без надії сподіваюсь
Тебе зустріну - позбавлюсь печалі
Я вже відчалив, не рухаюсь далі
Бо тону у смутку, мов сльози - кроваві
Чи здійсниш моє бажання
Міцно-міцно у обіймах пригорнуся та заплачу
Й засміюся без надії
Все ж, пропащим народився
Неначе я вільний, в свідомості - лихо
Ох, лихо! Кляті псячі думки, був
Таким як і ти, і залишусь бридким