Skiff - Сльози і спирт текст пісні (lyrics)
[Skiff - Сльози і спирт текст пісні lyrics]
Жаль за гримом не видно породи
Ти в обіймах лишалась одна
І топила свою несвободу
В океані сухого вина
Ти була і лихою, і короткою
Ти купала світи в безкінечності
Але доля межею короткою
Розриває артерії течії
І у такт із тахікардією
Нас розкинуть чужими орбітами
Ти пішла побита надією
Покалічена
І рветься струна нігтьовою пластиною
Серце до п'ят помчалось, мов птахом
Ти стала давно вже чужою дружиною
Я став по вітру розвіяними прахом
Та пройдуть роки лихою погодою
Пройдуть роки ти простишся із вродою
Взятий аккорд обернеться кодою
Ми ж заслабкі, щоб боротись з природою
Ми тінь поколінь народжених з вадою
Ті кого світ сповивав лише зрадою
Ті хто до землі знесилені падають
Жеврівших мрій закатовані владою
Фреону скінчення, кайданами скуті
Скільки іще це світ здатен забути?
Скільки іще втомлені руки
Землю пахатимуть іржавими плугами?
Бо манило поле незібраних скирт
Ікони втомились од вічних молитв
І в склянці порожній середчний твій ритм
В якій ти мішала сльози і спирт
Пробач, що лишився вирваним слідом
Стара із косою зосталася гордою
Що душу змочив свою формальдегідом
Тепер вона мчиться твоєю аортою
Пробач я не знав, що так близько до неба
Що прожиті дні тобі стануть катами
Пробач, що прихожу в безсонні до тебе
Із пір'я лелеки рясними дощами
Пробач, що явилась ти світу нагою
Що бачив він виразки лишених вирв
Що розбився кришталь кам'яною рукою
В якому мішала сльози і спирт
Ти в обіймах лишалась одна
І топила свою несвободу
В океані сухого вина
Ти була і лихою, і короткою
Ти купала світи в безкінечності
Але доля межею короткою
Розриває артерії течії
І у такт із тахікардією
Нас розкинуть чужими орбітами
Ти пішла побита надією
Покалічена
І рветься струна нігтьовою пластиною
Серце до п'ят помчалось, мов птахом
Ти стала давно вже чужою дружиною
Я став по вітру розвіяними прахом
Та пройдуть роки лихою погодою
Пройдуть роки ти простишся із вродою
Взятий аккорд обернеться кодою
Ми ж заслабкі, щоб боротись з природою
Ми тінь поколінь народжених з вадою
Ті кого світ сповивав лише зрадою
Ті хто до землі знесилені падають
Жеврівших мрій закатовані владою
Фреону скінчення, кайданами скуті
Скільки іще це світ здатен забути?
Скільки іще втомлені руки
Землю пахатимуть іржавими плугами?
Бо манило поле незібраних скирт
Ікони втомились од вічних молитв
І в склянці порожній середчний твій ритм
В якій ти мішала сльози і спирт
Пробач, що лишився вирваним слідом
Стара із косою зосталася гордою
Що душу змочив свою формальдегідом
Тепер вона мчиться твоєю аортою
Пробач я не знав, що так близько до неба
Що прожиті дні тобі стануть катами
Пробач, що прихожу в безсонні до тебе
Із пір'я лелеки рясними дощами
Пробач, що явилась ти світу нагою
Що бачив він виразки лишених вирв
Що розбився кришталь кам'яною рукою
В якому мішала сльози і спирт