Тартак - Голос крові текст пісні (lyrics)

Чи бачиш ти вогонь цей? Це моє серце палає
Пече у грудях назовні рветься
Немає сили терпіти біль, що душу розриває
За долю рідного люду, за долю рідного краю!
Усе, що мали пропало
Пропили, самі занедбали
Все, у що вірили, забули, продали
На шматки порубали
А ті неситі під себе гребуть
Їм все мало й мало -
Свої чорні справи брехнею
Прикривають невдало
А люди мовчать нічичирк
Наче впали до сплячки
Чекаючи вдячно чергової подачки
Ярмо поклали на шию, на руки, ноги - кайдани
Ніхто не підійметься, ніхто не повстане
І наші діти, і наші майбутні онуки
Новим панам, цілуючи їх нечисті руки
Нас проклянуть у хвилини розпуки
За іржаві мечі, за ненатягнуті луки


Дивись, як степом прадавнім
Летять шалені коні
Як дідова шабля не раз
Оживає в обіймах долоні
Чуби козацькі спадають на засмаглі скроні
І всюди рясно посипані маки червоні
Або здобути, або вдома не бути
Але не здатися, але не заснути!
І не піддатися впливу липкої отрути
Яка стримує душі, яка в'яже, оплутує

Та скільки можна? Дивитися боляче
Як ви поволі вмираєте, Бога молячи
Самі вирішуйте, що далі - недоля чи
Життя привільне у світлі сонячнім
Сини та доньки, нарешті будьте готові
Почути голос предків, почути голос крові!
Вони покличуть вас, міцні й гонорові
Словами віри, словами надії, словами любові!

Ти чуєш спів? Це лунає пісня похідна
Виряджає синів на бій країна рідна
А хто в запіллі лишився одразу й не видно
Чи вірний пес, чи зрадлива єхидна
Понаплодилося всіляких зверхників
Та радників
Брехливих, продажних та інших зрадників
Постав шакала стерегти стадо биків
Не стерегтиме та ще й наведе голодних вовків
Кому можна вірити, кого варто славити
Хто здатен не сплавити, не підставити?
Хто пройде з тобою до кінця від початку
Не продавши тебе за нікчемну тридцятку?
Забуті герої лікують отримані рани
Нічого не просять, хай навіть дуже погано
А різна ницість і нечисть
Не вилазить з екрану
Будує гіпотези, виношує плани
Я вірю, я знаю, що рано чи пізно
Мій рід старовинний підніметься грізно!
І міцно стисне кулак свій залізний
Змете все гниле, що налипло й налізло!
І коли вщухне вогонь, притупиться
Біль за втратами
То не війна, а любов закони писатиме
І діти щасливі з мамами й татами
Ростимуть мудрими і багатими!

Та скільки можна? Дивитися боляче
Як ви поволі вмираєте, Бога молячи
Самі вирішуйте, що далі недоля чи
Життя привільне у світлі сонячнім
Сини та доньки, нарешті будьте готові
Почути голос предків, почути голос крові!
Вони покличуть вас, міцні й гонорові
Словами віри, словами надії, словами любові!