Тулим, Jenya Didur - Аванс текст пісні (lyrics)
[Тулим, Jenya Didur - Аванс текст пісні lyrics]
Я бороню ніби зіницю ока
Той вогонь, що дали нам ті береги
Багато хто не зберегли, коли ставили на ваги –
Ті соціальні злагоди, і речі, що так дорогі
Об’єднували нас, хоча і зараз ми не вороги
Нікого не винимо, та поки години не спинимо, далі ми плинемо
Винагороді, до відома, тих індивідумів досі не віддані
Багато чого так і лишиться невиданим
Проте нас далі буде гріти те невидиме
В повітрі діггіді – десь блукає, прийде уві сні
Можливо навесні, але відносини тісні
Часто перевіряються перервами чи постійністю
Та головним є те, що ми із того винесли
І куди кине нас, дивний шанс, плине час
Нікуди не дітись від того, що кличуть дисонанс
На старовинних схилах легко втратити баланс
Проте сумлінно треба відпрацювати даний містом аванс
Ти мене спіймай, моя мрія тліє
В полоні міста, обійму тісно
Тебе не промалюю, обійму, поцілую
Віддаю навмисно, головне, щоб не пізно
Я впевнений - досить одного погляду : помітно друга
Де наш інстинкт – початок, думки як злітна смуга
Вердикт прислуга, послухай, присвоєно даремно
І де темно - кожного зігріє полум’я підземне
Кожен день системно псують безсовісно артерії
Краса біжутерії, без душі - лише критерії
Критично кричати, контролювати кримінал
Совість - твій трибунал, вирішує де твій фінал
І цей сигнал двом берегам - по всьому суходолу
Тримай в руці бокал з водою - без валідолу
Крокуй спокійною ходою зовсім не халатно
Твій шанс - ти в змозі скористатись ним делікатно
Динаміка дій дивує з першого дотику
На цьому клаптику побачиш через оптику
Світло, аванс сміливіше вхопися за трос
Краще додай швидкості і не програй цей крос
Ти мене спіймай, моя мрія тліє
В полоні міста, обійму тісно
Тебе не промалюю, обійму, поцілую
Віддаю навмисно, головне, щоб не пізно
Ти мене спіймай, моя мрія тліє
В полоні міста, обійму тісно
Тебе не промалюю, обійму, поцілую
Віддаю навмисно, головне, щоб не пізно
Той вогонь, що дали нам ті береги
Багато хто не зберегли, коли ставили на ваги –
Ті соціальні злагоди, і речі, що так дорогі
Об’єднували нас, хоча і зараз ми не вороги
Нікого не винимо, та поки години не спинимо, далі ми плинемо
Винагороді, до відома, тих індивідумів досі не віддані
Багато чого так і лишиться невиданим
Проте нас далі буде гріти те невидиме
В повітрі діггіді – десь блукає, прийде уві сні
Можливо навесні, але відносини тісні
Часто перевіряються перервами чи постійністю
Та головним є те, що ми із того винесли
І куди кине нас, дивний шанс, плине час
Нікуди не дітись від того, що кличуть дисонанс
На старовинних схилах легко втратити баланс
Проте сумлінно треба відпрацювати даний містом аванс
Ти мене спіймай, моя мрія тліє
В полоні міста, обійму тісно
Тебе не промалюю, обійму, поцілую
Віддаю навмисно, головне, щоб не пізно
Я впевнений - досить одного погляду : помітно друга
Де наш інстинкт – початок, думки як злітна смуга
Вердикт прислуга, послухай, присвоєно даремно
І де темно - кожного зігріє полум’я підземне
Кожен день системно псують безсовісно артерії
Краса біжутерії, без душі - лише критерії
Критично кричати, контролювати кримінал
Совість - твій трибунал, вирішує де твій фінал
І цей сигнал двом берегам - по всьому суходолу
Тримай в руці бокал з водою - без валідолу
Крокуй спокійною ходою зовсім не халатно
Твій шанс - ти в змозі скористатись ним делікатно
Динаміка дій дивує з першого дотику
На цьому клаптику побачиш через оптику
Світло, аванс сміливіше вхопися за трос
Краще додай швидкості і не програй цей крос
Ти мене спіймай, моя мрія тліє
В полоні міста, обійму тісно
Тебе не промалюю, обійму, поцілую
Віддаю навмисно, головне, щоб не пізно
Ти мене спіймай, моя мрія тліє
В полоні міста, обійму тісно
Тебе не промалюю, обійму, поцілую
Віддаю навмисно, головне, щоб не пізно