Віктор Павлік - Недописана книга текст песни
Victor Pavlik [Теребовля, Тернопільска обл. - Київ, Україна] 🇺🇦
[Віктор Павлік - Недописана книга текст песни]
Собі забрала ключі i хоч кричи - не кричи -
Не відкриває тепер дверi
Моя чарівна мала - моя єдина мета:
Зробити так, щоб було тобі добре
Знову тікаю у сни, де обіймаю тебе -
Наче розірветься серце ось, ось
І залишається знов просто забути і все!
Так легко сказати, але так ми не схожі
Ти - недописана книга моя. Ти - моє небо повне дощу
Ти - моє макове поле, п’яниш і вбиваєш
Ти берегиня всіх моїх сліз! І як тільки можна кохати таку?
Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю
Так цілувала до сліз. Прошила сяйвом наскрізь
Тремтіли губи й слова - така відверта!
I роки фото в альбом. Весна біжить у вікно
А ти не зі мною, дивлюсь, така не прикрита
Знову тікаю у сни, де обіймаю тебе -
Наче розірветься серце ось, ось
І залишається знов просто забути і все!
Так легко сказати, але так ми не схожі
Ти - недописана книга моя. Ти - моє небо повне дощу
Ти - моє макове поле, п’яниш і вбиваєш
Ти берегиня всіх моїх сліз! І як тільки можна кохати таку?
Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю
Ти - недописана книга моя. Ти - моє небо повне дощу
Ти - моє макове поле, п’яниш і вбиваєш
Ти берегиня всіх моїх сліз! І як тільки можна кохати таку?
Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю
Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю
Не відкриває тепер дверi
Моя чарівна мала - моя єдина мета:
Зробити так, щоб було тобі добре
Знову тікаю у сни, де обіймаю тебе -
Наче розірветься серце ось, ось
І залишається знов просто забути і все!
Так легко сказати, але так ми не схожі
Ти - недописана книга моя. Ти - моє небо повне дощу
Ти - моє макове поле, п’яниш і вбиваєш
Ти берегиня всіх моїх сліз! І як тільки можна кохати таку?
Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю
Так цілувала до сліз. Прошила сяйвом наскрізь
Тремтіли губи й слова - така відверта!
I роки фото в альбом. Весна біжить у вікно
А ти не зі мною, дивлюсь, така не прикрита
Знову тікаю у сни, де обіймаю тебе -
Наче розірветься серце ось, ось
І залишається знов просто забути і все!
Так легко сказати, але так ми не схожі
Ти - недописана книга моя. Ти - моє небо повне дощу
Ти - моє макове поле, п’яниш і вбиваєш
Ти берегиня всіх моїх сліз! І як тільки можна кохати таку?
Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю
Ти - недописана книга моя. Ти - моє небо повне дощу
Ти - моє макове поле, п’яниш і вбиваєш
Ти берегиня всіх моїх сліз! І як тільки можна кохати таку?
Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю
Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю