Воплі Відоплясова - Зоряна осінь текст пісні (lyrics)

Нова робота "Воплів Відоплясова" — щось особливе. Як тільки звучать перші ноти, одразу повертаєшся в часи, коли слухав їхні пісні ще на касетах. ВВ ніби не молодіють, але водночас зовсім не втрачають актуальності. Фраза "я син Гагаріна" викликає легку ностальгію, хоча зараз вона сприймається інакше. Якби було "син Каденюка", мабуть, це більше відповідало б нашому часу, але ж тоді і пісня втратила б частину своєї оригінальності. З іншого боку, не можна заперечувати, що фраза звучить трохи застаріло в нинішніх умовах. Музика захоплює, змушує зануритися в атмосферу, яка підштовхує думати про минуле. Ніби стоїш десь на старому концерті у Львові у самому серці 90-х, коли рок був справжнім, без зайвих прикрас. Але й тут, у новому звучанні, ця пісня все ще залишається крутою. Вона пронизана духом свободи і тих років, коли все здавалося можливим. Мелодія пливе, несе кудись далеко, і хочеться слухати ще раз і ще.

Є моменти, коли думаєш, чому вони не осучаснили текст, адже зараз у нас є свої герої. Проте саме в цьому і є магія. Це повернення до витоків, це музика, яка нагадує, за що ми колись так полюбили цей гурт. Візуальний ряд? Так, трохи костюми йдуть у розріз із сучасними трендами, але це лише додає треку своєрідного шарму. Не всім зайде, але тут важливо відчути, що це не просто музика, а певний культурний пласт, частина історії.

Коли слухаєш цю пісню, ніби знову стаєш молодим, згадуєш ті часи, коли рок-музика звучала на кожному кроці, і концерти були справжніми вибухами емоцій. Саме це ВВ дають зараз — ковток свіжого повітря з минулого. Ця музика була і залишається частиною життя, частиною українського рок-спадку. І так, тут є ностальгія, але вона приємна, вона не давить, а тільки підкреслює, наскільки сильними були ці емоції тоді і залишаються зараз.  Її ніби зняли з полиці, протерли пил, і вона знову засяяла. Хочеться, щоб ВВ частіше поверталися до таких моментів. І хоча думки щодо тексту у соц.мережах розділилися, єдине, що можна сказати точно: це той самий Олег Скрипка, якого ми пам’ятаємо і любимо.

27 вересня 2024 року