Жадан і Собаки, Вертеп - Діти текст пісні (lyrics)
Гурт "Zhadan i Sobaki" [Харків/Київ, Україна]
[Жадан і Собаки, Вертеп - Діти текст пісні lyrics]
Ті, що повернуться і ті, що прийдуть
Кого згадають, кого тут приймуть
Кому віддячити, кого не забули
Хто носить, як шрами, ламане минуле
Всі, хто набув, і всі, хто втратив
Всі, хто питав у тебе поради
Всі, хто просив у тебе пробачення -
Всі мають значення
Всі мають значення
З ночі лишається небо темне
Іде війна, виростають діти
І любиш їх, тому що крім тебе
Їх тут ніхто не буде любити
Сонце здіймається вище і вище
Вранішні відблиски на металі
І те, що тримало тебе раніше
Буде тримати тебе надалі
Той, хто мовчить, і той, хто говорить -
Простір над нами високий і хворий
Простір не має лишатись тривожним
Любов - це те, що сталося з кожним
Згадай всіх тих, що тебе просили
Всіх тих, кому говорив до побачення
Всіх, хто давав тобі радості й сили
Хто має для тебе вагу і значення
Згадай всіх тих, кому нині тяжко
Для кого час зупинився, як серце
Зроби перед виходом останню затяжку
Тобі тепер завжди носити усе це:
Цю лють зими й березневі ріки
Цю давню потребу лишатись людиною
Ми запамятаємо все це навіки
Нам далі жити цією країною
З ночі лишається небо темне
Іде війна, виростають діти
І любиш їх, тому що крім тебе
Їх тут ніхто не буде любити
Ранкова збивка теплого серця
Нічного неба дереворит
Наше повітря нам дається
Щоби дихати і говорити
Кого згадають, кого тут приймуть
Кому віддячити, кого не забули
Хто носить, як шрами, ламане минуле
Всі, хто набув, і всі, хто втратив
Всі, хто питав у тебе поради
Всі, хто просив у тебе пробачення -
Всі мають значення
Всі мають значення
З ночі лишається небо темне
Іде війна, виростають діти
І любиш їх, тому що крім тебе
Їх тут ніхто не буде любити
Сонце здіймається вище і вище
Вранішні відблиски на металі
І те, що тримало тебе раніше
Буде тримати тебе надалі
Той, хто мовчить, і той, хто говорить -
Простір над нами високий і хворий
Простір не має лишатись тривожним
Любов - це те, що сталося з кожним
Згадай всіх тих, що тебе просили
Всіх тих, кому говорив до побачення
Всіх, хто давав тобі радості й сили
Хто має для тебе вагу і значення
Згадай всіх тих, кому нині тяжко
Для кого час зупинився, як серце
Зроби перед виходом останню затяжку
Тобі тепер завжди носити усе це:
Цю лють зими й березневі ріки
Цю давню потребу лишатись людиною
Ми запамятаємо все це навіки
Нам далі жити цією країною
З ночі лишається небо темне
Іде війна, виростають діти
І любиш їх, тому що крім тебе
Їх тут ніхто не буде любити
Ранкова збивка теплого серця
Нічного неба дереворит
Наше повітря нам дається
Щоби дихати і говорити