Лінія Маннергейма - Їй 15 текст пісні (lyrics)
[Лінія Маннергейма - Їй 15 текст пісні lyrics]
Їй п'ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі
Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід
Потяги завмирають на мить і рушають далі
Військові їдуть на схід, військові їдуть на захід
Ніхто не зупиняється в її місті
Ніхто не хоче забрати її з собою
Вона думає стоячи зранку на своєму місці
Що навіть ця територія, виявляється
Може бути бажаною і дорогою
Що її, виявляється, не хочеться лишати надовго
Що за неї, виявляється, хочеться чіплятись зубами
Що для любові, виявляється, достатньо цього вокзалу старого
І літньої порожньої панорами
Ніхто не пояснює їй у чому причина
Ніхто не приносить квіти на могилу її старшому брату
Крізь сон чути, як у темряві формується батьківщина
Ніби хребет у підлітка з інтернату
Формуються світло й темрява, складаючись разом
Літнє сонце перетікає в зими
Те що діється нині з ними всіма називається часом
Головне розуміти, що все це діється саме з ними
Формується її пам'ять, формується втіха
В цьому місті народилися всі кого вона знає
Засинаючи, вона згадує кожного хто звідси поїхав
Коли згадувати більше немає кого, вона засинає
Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід
Потяги завмирають на мить і рушають далі
Військові їдуть на схід, військові їдуть на захід
Ніхто не зупиняється в її місті
Ніхто не хоче забрати її з собою
Вона думає стоячи зранку на своєму місці
Що навіть ця територія, виявляється
Може бути бажаною і дорогою
Що її, виявляється, не хочеться лишати надовго
Що за неї, виявляється, хочеться чіплятись зубами
Що для любові, виявляється, достатньо цього вокзалу старого
І літньої порожньої панорами
Ніхто не пояснює їй у чому причина
Ніхто не приносить квіти на могилу її старшому брату
Крізь сон чути, як у темряві формується батьківщина
Ніби хребет у підлітка з інтернату
Формуються світло й темрява, складаючись разом
Літнє сонце перетікає в зими
Те що діється нині з ними всіма називається часом
Головне розуміти, що все це діється саме з ними
Формується її пам'ять, формується втіха
В цьому місті народилися всі кого вона знає
Засинаючи, вона згадує кожного хто звідси поїхав
Коли згадувати більше немає кого, вона засинає