Паліндром, Юрій Бондарчук - З букетом троянд текст пісні (lyrics)
Паліндром [Степан Бурбан] Глава 94 [Львів-Київ, Україна] 🇺🇦
[Паліндром, Юрій Бондарчук - З букетом троянд текст пісні lyrics]
Я хотів би всміхатися світові цьому
З букетиком у руці
Після років екзилю вернутись додому
В напівпорожньому літаці
Крізь прохід сидітимуть польська сім’я
Й хасиди батько і син
Щоб заснути, ввімкну у навушниках
Я аудіокнигу Сунь-дзи
І щоразу, як відволікатимусь
Голос повторить: "Я тут!
Від війни не втечеш вона вдома
За межами дому і навіть на цьому борту"
Отерпіла й розріджена ртуть
Закипить знизу Атлантика
Попіл і пил угору зметнуться
Мов під під’їздом фантики
І тоді поети й романтики затягнуть
Прикладай хоч ран:
"Небо ридма ридає, солдатики"
Чугуєв-Донецьк-Луганськ-Тегеран
Наче пір’ям тілами набита земля
І продовжує рости схил
І хотів би стискати букет в руках я
Та впускаю його до могил
Я хотів би сміятися світові цьому
З трояндою у руці
Але я не можу побачити де він
Крізь заляпаний кров‘ю приціл
І сонця бліки стікають
У ньому на мої сині пальці
Я хотів би глянути з боку на себе
Як той Я сумнівається
Уявити сліди на шинелі
Як від компостера на білетиках
Курок западе в піднебіння рушниці
Ніби язик в епілептика
І ворони покинуть дроти
Шо прошиті між маківками спальників
Я вийду з під‘їзду ніби за хлібом
Без посмішки і без паніки
А під дахами все трохи інше
І град не проколює плечі
І нема спокійнішого сну, ніж той
Шо приходить пізно під вечір
Посмійтесь тоді замість мене
Щиро в тихі хвилини оці
Бо я вже не зможу сміятися
Світові тому з букетом троянд у руці
Цей груз валитиме із ніг
І затягнеться років плин
Для тих, хто вберегтися зміг
Я чую плач, я чую сміх
Лунає дзвін. По кому він?
З букетиком у руці
Після років екзилю вернутись додому
В напівпорожньому літаці
Крізь прохід сидітимуть польська сім’я
Й хасиди батько і син
Щоб заснути, ввімкну у навушниках
Я аудіокнигу Сунь-дзи
І щоразу, як відволікатимусь
Голос повторить: "Я тут!
Від війни не втечеш вона вдома
За межами дому і навіть на цьому борту"
Отерпіла й розріджена ртуть
Закипить знизу Атлантика
Попіл і пил угору зметнуться
Мов під під’їздом фантики
І тоді поети й романтики затягнуть
Прикладай хоч ран:
"Небо ридма ридає, солдатики"
Чугуєв-Донецьк-Луганськ-Тегеран
Наче пір’ям тілами набита земля
І продовжує рости схил
І хотів би стискати букет в руках я
Та впускаю його до могил
Я хотів би сміятися світові цьому
З трояндою у руці
Але я не можу побачити де він
Крізь заляпаний кров‘ю приціл
І сонця бліки стікають
У ньому на мої сині пальці
Я хотів би глянути з боку на себе
Як той Я сумнівається
Уявити сліди на шинелі
Як від компостера на білетиках
Курок западе в піднебіння рушниці
Ніби язик в епілептика
І ворони покинуть дроти
Шо прошиті між маківками спальників
Я вийду з під‘їзду ніби за хлібом
Без посмішки і без паніки
А під дахами все трохи інше
І град не проколює плечі
І нема спокійнішого сну, ніж той
Шо приходить пізно під вечір
Посмійтесь тоді замість мене
Щиро в тихі хвилини оці
Бо я вже не зможу сміятися
Світові тому з букетом троянд у руці
Цей груз валитиме із ніг
І затягнеться років плин
Для тих, хто вберегтися зміг
Я чую плач, я чую сміх
Лунає дзвін. По кому він?