SOVMAN - Танець розлуки текст пісні (lyrics)
[SOVMAN - Танець розлуки текст пісні lyrics]
Біль, візьми на руки
Та колихай повільно смуток
Був змушений віддати серце
У цей замріяний притулок
Теплий сум пряде проміння
Зігрівши холодне сонце
Як метелик шовкопряда
Танцем розлуки в незгасаючім віконці
Неначе я вже сепія на витоптаній стежці
Спільних спогадів до казки
Перевіряю все рукою, хоч знаю -
Не охолоне, не вимкнути цю праску!
Так, весна красивіша в сукні
Але біль війни провів її обірвану по снігу
Ніби розкриваючи чужі листи
Та залишаючи кохання в них собі на втіху
Дощі не мають межі, коли сьоме небо
Розірване і полихає слід комети
Та мить прощання присікає наші втечі
Ховаючи у груди любові амулети
Навіть коли почуття народженні
Меньші за кілограм, -
Пам'ятай: лише молитва
Спонукає будувати храм
Це надто відверте, а я свідомо
Спрямую погляд випробування в душу
Ті двері відчиняються зсередини
Але впустивши раз тебе - до них не зрушу
У розпалі війни цей мир з тобою
Розлука має пристрасть, як диригент оркестру
І я безмовний свідок її танцю, кляну! -
Водночас звурушений як витвором мистецва
М'якою як приземлення
Але тяжіння вже безсиле
Та грація вже невагома
Бо має наше кохання крила
У водах глибоких - знахідка кисню
У пошуках цих: від пустелі до квітня
Смакує по справжньому, тільки те чого бракує
Відстань крізь час: цей біль водночас
Чарує
Та колихай повільно смуток
Був змушений віддати серце
У цей замріяний притулок
Теплий сум пряде проміння
Зігрівши холодне сонце
Як метелик шовкопряда
Танцем розлуки в незгасаючім віконці
Неначе я вже сепія на витоптаній стежці
Спільних спогадів до казки
Перевіряю все рукою, хоч знаю -
Не охолоне, не вимкнути цю праску!
Так, весна красивіша в сукні
Але біль війни провів її обірвану по снігу
Ніби розкриваючи чужі листи
Та залишаючи кохання в них собі на втіху
Дощі не мають межі, коли сьоме небо
Розірване і полихає слід комети
Та мить прощання присікає наші втечі
Ховаючи у груди любові амулети
Навіть коли почуття народженні
Меньші за кілограм, -
Пам'ятай: лише молитва
Спонукає будувати храм
Це надто відверте, а я свідомо
Спрямую погляд випробування в душу
Ті двері відчиняються зсередини
Але впустивши раз тебе - до них не зрушу
У розпалі війни цей мир з тобою
Розлука має пристрасть, як диригент оркестру
І я безмовний свідок її танцю, кляну! -
Водночас звурушений як витвором мистецва
М'якою як приземлення
Але тяжіння вже безсиле
Та грація вже невагома
Бо має наше кохання крила
У водах глибоких - знахідка кисню
У пошуках цих: від пустелі до квітня
Смакує по справжньому, тільки те чого бракує
Відстань крізь час: цей біль водночас
Чарує