TEREN - Позаніч (Pozanich) текст пісні (lyrics)
Марія Терен [Україна]
[TEREN - Позаніч Pozanich текст пісні lyrics]
Вечір надворі ніч наступає
Серце бентежнеє калатає
Темнеє небо зіроньки вкрили
Лютії тіні світ затьмарили
Лиш подивися в яснії очі:
Чи досі погляд бачиш дівочий?
В душу свою, як в люстерко, гляну -
Прірву побачу стрімку вогняну
За греблею сонце сідає криваве
Примари спливають з моєї уяви
Стримувать боляче їх і нестерпно
У лють перетворюють біль невичерпний
Зриваю із себе всі маски й прикраси:
Замість обличчя жахлива гримаса
Я перетворююся в світлі повні
В химерну потвору і рветься назовні
За греблею сонце сідає криваве
Примари спливають з моєї уяви
Стримувать боляче їх і нестерпно
Вечір надворі ніч наступає
В жилах почвари кров закипає
Темнеє небо зіроньки вкрили
Погляд мій бачиш оскаженілий
В свічадо своє зазирну непомітно
Воно віддзеркалить зворотний бік світла
Вже сутінків час переходить у морок
Здригаюсь і очі я зводжу угору:
В свідомості моїй кричать сотні звуків
І дивні створіння хапають за руки
Реальність змішалась з уяви імлою
Важкі ланцюги я тягну за собою
Полуда спадає з очей поступово -
Ніколи не буду собою я знову!
Серце бентежнеє калатає
Темнеє небо зіроньки вкрили
Лютії тіні світ затьмарили
Лиш подивися в яснії очі:
Чи досі погляд бачиш дівочий?
В душу свою, як в люстерко, гляну -
Прірву побачу стрімку вогняну
За греблею сонце сідає криваве
Примари спливають з моєї уяви
Стримувать боляче їх і нестерпно
У лють перетворюють біль невичерпний
Зриваю із себе всі маски й прикраси:
Замість обличчя жахлива гримаса
Я перетворююся в світлі повні
В химерну потвору і рветься назовні
За греблею сонце сідає криваве
Примари спливають з моєї уяви
Стримувать боляче їх і нестерпно
Вечір надворі ніч наступає
В жилах почвари кров закипає
Темнеє небо зіроньки вкрили
Погляд мій бачиш оскаженілий
В свічадо своє зазирну непомітно
Воно віддзеркалить зворотний бік світла
Вже сутінків час переходить у морок
Здригаюсь і очі я зводжу угору:
В свідомості моїй кричать сотні звуків
І дивні створіння хапають за руки
Реальність змішалась з уяви імлою
Важкі ланцюги я тягну за собою
Полуда спадає з очей поступово -
Ніколи не буду собою я знову!