The Хостільня - Чиясь чудова весна текст пісні (lyrics)
The Хостільня
[The Хостільня - Чиясь чудова весна текст пісні lyrics]
Чиясь чудова весна
Де кипить земля, де шляхи важкі
Він зробив поля, він проклав стежки
Важке каміння в попіл розтирав
І втричі швидше Землю повертав
Чогось чекав, когось шукав
В круговерті снів, в водограї мрій
Нас з тобою вдвох забере лихий
Він шепотів оці дванадцять слів
Від них найглибший океан мілів
І сто днів він чув спів
Руки зими обгортали його
Подих весни прокидав його із снів
Давай
Осінній холод, сильний вітер
Ліс, кущі, ціпучі квіти
Гори, недоступні скелі
Зірки, згублені в пустелі
Це загибель для самого заховає всі дороги —
Щоразу саме так мина чиясь чудова весна
Він пройшов усе, що волів пройти
Він відкрив умить всі нові світи
І врешті-решт знайшов маленький міст
Там сяли обриси залізних міст
Відчув великий страх це був останній шлях
Він вагавсь іти і присів на край
Чи це прірва в пекло чи сходи в рай —
Я мушу все одно цей крок зробить
Заради всіх, хто здатний так любить
В цю саму мить, в цю саму мить
Душі людей надихали його
Душі тварин його спокій берегли спокій і сон
Весінні квіти, свіже листя
Ліхтарів нічних намисто
Низка башт і плями вікон
Та провулків тонкі ріки —
Це загибель для самого це ховає всі дороги
Щоразу саме так мина чиясь чудова весна
Тільки-но ніч над землею зійдеться
Щось душу стискає і виє у серці
Схід сонця та зорі — це все, що ти маєш
Єдину, що любиш, ніколи не знайдеш
Зустріти не встигнеш і навіть впізнати
Та тільки не може надія вмирати
Я вірю, я знаю, я чую, я бачу
Десь там, серед вулиць, загублена плаче
Ще вчора кохана, покинута нині
Згорає благання в очах світло-синіх
Я знаю, я бачу, я чую, я вірю
Я хочу вернути любов і надію
І хай всьому світові буде тісна
Коли зацвіте її чудова весна
Де кипить земля, де шляхи важкі
Він зробив поля, він проклав стежки
Важке каміння в попіл розтирав
І втричі швидше Землю повертав
Чогось чекав, когось шукав
В круговерті снів, в водограї мрій
Нас з тобою вдвох забере лихий
Він шепотів оці дванадцять слів
Від них найглибший океан мілів
І сто днів він чув спів
Руки зими обгортали його
Подих весни прокидав його із снів
Давай
Осінній холод, сильний вітер
Ліс, кущі, ціпучі квіти
Гори, недоступні скелі
Зірки, згублені в пустелі
Це загибель для самого заховає всі дороги —
Щоразу саме так мина чиясь чудова весна
Він пройшов усе, що волів пройти
Він відкрив умить всі нові світи
І врешті-решт знайшов маленький міст
Там сяли обриси залізних міст
Відчув великий страх це був останній шлях
Він вагавсь іти і присів на край
Чи це прірва в пекло чи сходи в рай —
Я мушу все одно цей крок зробить
Заради всіх, хто здатний так любить
В цю саму мить, в цю саму мить
Душі людей надихали його
Душі тварин його спокій берегли спокій і сон
Весінні квіти, свіже листя
Ліхтарів нічних намисто
Низка башт і плями вікон
Та провулків тонкі ріки —
Це загибель для самого це ховає всі дороги
Щоразу саме так мина чиясь чудова весна
Тільки-но ніч над землею зійдеться
Щось душу стискає і виє у серці
Схід сонця та зорі — це все, що ти маєш
Єдину, що любиш, ніколи не знайдеш
Зустріти не встигнеш і навіть впізнати
Та тільки не може надія вмирати
Я вірю, я знаю, я чую, я бачу
Десь там, серед вулиць, загублена плаче
Ще вчора кохана, покинута нині
Згорає благання в очах світло-синіх
Я знаю, я бачу, я чую, я вірю
Я хочу вернути любов і надію
І хай всьому світові буде тісна
Коли зацвіте її чудова весна