Колос - Жінка. Запах. текст песни
[Колос - Жінка. Запах. текст песни]
Жінка. Запах твій пам’ятає цей підвіконник
Кожен твій слід відбитий рубцем на тілі моєї душі
З тебе я вийшов, до тебе прийшов і відійду з тобою
І вже неважливо… чи з мене писатимуть вірші
чи я проросту у вірші
Жінка. Я твій капітан по морях блискавичних падінь і підйомів
Твоє альтер его у світлі всіх тих, хто пустіший за лід навесні
І сотні тремких експедицій по закутках
твого гладенького тіла
І вже неважливо... чи я в цю секунду у тебе
Чи ти у наступну по вуха погрузнеш в мені
Жінка. З тобою роки як хвилини й хвилини тривалістю в вічність
Сплетіння безмежних контрастів на тілі
епохи досліджень кристалів піску
Ми вивчили все, ми дісталися дна
ми торкнулись долонями неба
І вже неважливо... що й досі ніхто не сказав
що пізнав тебе повністю... дику і хтиву таку
Жінка. І пальці твої доведуть мене вкотре
до смерті й не знаю
Чи знайду слова чи слова тебе знайдуть таку і ще раз
Ти зранку планету з зірками із ніг їм на голову ставиш
І вже неважливо... що ближче до ночі всього лише декілька фраз
Тебе у рум’янець кривавий жбурнуть і ти млосно розтанеш
І темінь сховає мою вічну боязнь, мої нестійкі 25-ть
До тебе приходиш, живеш у тобі
у тобі до світанку вчергове вмираєш
І більш неважлива скінченність і те
що до тебе вже нові летять
Кожен твій слід відбитий рубцем на тілі моєї душі
З тебе я вийшов, до тебе прийшов і відійду з тобою
І вже неважливо… чи з мене писатимуть вірші
чи я проросту у вірші
Жінка. Я твій капітан по морях блискавичних падінь і підйомів
Твоє альтер его у світлі всіх тих, хто пустіший за лід навесні
І сотні тремких експедицій по закутках
твого гладенького тіла
І вже неважливо... чи я в цю секунду у тебе
Чи ти у наступну по вуха погрузнеш в мені
Жінка. З тобою роки як хвилини й хвилини тривалістю в вічність
Сплетіння безмежних контрастів на тілі
епохи досліджень кристалів піску
Ми вивчили все, ми дісталися дна
ми торкнулись долонями неба
І вже неважливо... що й досі ніхто не сказав
що пізнав тебе повністю... дику і хтиву таку
Жінка. І пальці твої доведуть мене вкотре
до смерті й не знаю
Чи знайду слова чи слова тебе знайдуть таку і ще раз
Ти зранку планету з зірками із ніг їм на голову ставиш
І вже неважливо... що ближче до ночі всього лише декілька фраз
Тебе у рум’янець кривавий жбурнуть і ти млосно розтанеш
І темінь сховає мою вічну боязнь, мої нестійкі 25-ть
До тебе приходиш, живеш у тобі
у тобі до світанку вчергове вмираєш
І більш неважлива скінченність і те
що до тебе вже нові летять