Enej - Ballada o pewnej podróży tekst piosenki (lyrics)

Сонце гріє, вітер віє з поля на долину
Над водою гне з вербою червону калину
На калині одиноке гніздечко гойдає
А де ж дівся соловейко? Не питай, не знає
Сонце гріє, вітер віє червону калину

Згадай лихо, та й байдуже минулось пропало
Згадай добре, серце в'яне: Чому не осталось?
Отож гляну та згадаю: Було, як смеркає
Защебече на калині ніхто не минає

Де ватагу пройдисвіта водив за собою
Все осталось, все сумує як руїни Трої
Все сумує, тільки слава сонцем засіяла
Не вмре кобзар, бо навіки його привітала

- Fonetycznie: - sońce hrije, witer wije

Z polia na dołynu nad wodoju hne z werboju
Czerwonu kałynu na kałyni odynoke
Hnizdeczko hojdaje a de ż diwsja sołowejko?
Ne pytaj, ne znaje sońce hrije, witer wije
Czerwonu kałynu

Zhadaj łycho, ta j bajduże
Mynułoś propało zhadaj dobre, serce wjane
Czomu ne ostałos? Otoż hlanu ta zhadaju
Buło, jak smerkaje zaszczebecze na kałyni
Nichto ne mynaje

Sońce hrije, witer wije z polia na dołynu
Sońce hrije, witer wije czerwonu kałynu

De watahu projdyswita wodyw za soboju
Wse ostaloś, wse sumuje jak rujiny Troji
Wse sumuje, tilky sława sońce zasijała
Ne wmre kobzar, bo nawiky joho prywitała

Sońce hrije, witer wije z polia na dołynu
Sońce hrije, witer wije czerwonu kałynu
Sońce hrije, witer wije z polia na dołynu
Sońce hrije, witer wije czerwonu kałynu

Sońce hrije, witer wije czerwonu kałynu